Я хочу полинути у небо,
Забутися та закрити це кредо.
Я завтра вчитися вранці піду,
Слухати всяку ту єрунду.
А ти чуєш ту біль?
Що в середині тебе, мов кришталь.
Вбиваємось всі,
Й чутно на полюсі.
Я не поет, я не письменник,
Та на плиті стоїть чайник.
М'ятний чай заварю,
Та нервово я поп'ю.
Ти може художник?
Чи може священник?
Переживать не потрібно,
Сенсу не має всеодно.
Також не знаю чого я і хто,
Тоді чаю давай вип'ємо.
Стільки тяготи, стільки турбот,
Ми краще печево покладемо в рот.
Світ нехай нас почекає,
Ну а нас як говориться трохи паяє.
Підемо разом ми сумувать,
Доки м'ятний чай не положе нас спать.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пішли стрибати у калюжі внутрішнього світу
ПоэзияКожен з нас має свої переживання, почуття, емоції які тримає в середині своєї душі. От і в мене вони також є. Та їх настільки багато назбиралось, що вони випливли в слова, а слово за словом вималювалися в рядки, що стали віршами, якими я хочу поділи...
