Годинник б'є годину третю ночі,
А я сижу коло вікна щоночі.
Приходить вона до мене знов,
Між нами вже нема розмов.
Ти пронизуєш мені серце, живіт,
Я вже й звикла, що такий цей світ.
Ти викликаєш паніку, часте серцебиття,
Коли в паралелі думаю про сенс буття.
До мене почала ти ходить не так давно,
Та возненавидить я встигла всеодно.
Ти заставляєш мене плакать,
Ти заставляєш мя кричать.
Я знаю чому приходиш ти до мене,
Чого тебе сюди жене.
Ти знаєш, що в мене завтра кінець,
Можливо тоді ти відлетиш, як горобець?
О тривого, моя рідна,
Молю, прошу, дай мені побачить світла.
Я хочу спокою, не хочу цього всього,
Молю відпусти мене моя тривого.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пішли стрибати у калюжі внутрішнього світу
ПоэзияКожен з нас має свої переживання, почуття, емоції які тримає в середині своєї душі. От і в мене вони також є. Та їх настільки багато назбиралось, що вони випливли в слова, а слово за словом вималювалися в рядки, що стали віршами, якими я хочу поділи...
