Я не знаю, що писати,
не знаю, що думати,
Чи є у мене слова гарні?
Сяду на підлогу вбиральні.
Сьогодні знову збрешу,
Щоб побачити твою посмішку спершу.
А чи це брехня?
А чи це справжні почуття?
Почуття в ніч після дощу,
Такі загадкові, ще хочу.
Цікавість, Експеримент, Біль, ще
Дай, дай мені біль ще.
Та дощ вже стих, а коли піде знову?
Може прийде, як позву?
Тоді прийди, прийди, прийди, знову!
Я прошу прийди, прийди я тебе зову!
Чому ти мовчиш?! Не мовчи! я прошу...
Почуття такі пусті.
Чи то їх не має чи то вони занадто прості.
Я хочу бачити твою посмішку,
Прошу ще раз! Не змушуй мокнути подушку...
Де ти!? Де ти? Де ти....
Я загубилась.
Місяць тільки зі мною,
А зірки обернуться чумою.
Що з'їдять мене заживо зі тьмою.
Зачиню себе кліткою.
Та тьмі без різниці я там чи ні.
Вона закутає відкриваючи дужки квадратні.
І вже не втекти нікуди мені.
Ні в сон не впаду, ні занурюся в справи.
Ти робиш все ідеально,
А я пишу те що бачу,
Що чую, що сказати я хочу.
А зараз не сказати ні слова,
Ні звука, ні букви.
Ти майже не показуєш сліз,
А я кожну ніч.
Я поруч, все добре,
Приємна залежність і біль.
Ти як наркота, на початку так приємно,
А потім так боляче, так сумно.
Я відчуваю слабкість,
Сили своєї заздрість.
Коли ти поруч відчуваю себе ніким і кимось водночас.
Скажи, що це за час.
А зараз два сорок.
Почуття... З ними стільки морок...
Любов, заздрість, кохання?
Що мені біль приносить і щастя?
Що змушує тебе мені знову писати,
А що змушує мене відповідати.
Чому ми спілкуємось?
Чому я все ще плачу?
Чому відчуваю непотрібною мраззю?
Чому я з тобою,
Наче тінь за горою?
Наче маленька зірка у безмежному небі?
Чому відчуття, що коли прийдемо разом,
То тебе приймуть одразу, а я стоятиму по заду.
Чому я тупіше, чому не спроможна,
Від ЦИХ думок мені тільки тошно.
Я не можу спинити цей потік безглуздих думок,
А можливо це лише початок.
Початок змін, чи початок кроку у дно?
Хоча знаєш, мені вже всеодно....
Кричи, бий, признавайся в любові.
Я вже й не знаю, що відчуваю по волі.
Лише знаю, що довго буду розбиратись.
Чи то любов, чи то привід погратись...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пішли стрибати у калюжі внутрішнього світу
ПоэзияКожен з нас має свої переживання, почуття, емоції які тримає в середині своєї душі. От і в мене вони також є. Та їх настільки багато назбиралось, що вони випливли в слова, а слово за словом вималювалися в рядки, що стали віршами, якими я хочу поділи...
