Восьма

22 частина

Елісон: це неймовірно.

Клаус: а о, прочитай мої думки що я сьогодні буду робити!

Піду сьогодні в бар та замовлю випивку! А потім викурю сигарету

Т/і: не вживай ці речовини, вони тобі добра не зроблять

Клаус: хмм ти права, але..

П'ятий: так стоп, це вам не розвага, їй потрібно ще опанувати дар, звідки знати, може вона ще щось може крім думки читати.

Дієго: нам потрібно зібрати інформацію про її дар.

Лютер: але звідки нам її дістати?

Елісон: а якщо поритися в кабінеті батька?

П'ятий: чудова ідея, надіюся що ми все таки щось найдемо..

Всі піднялися в кабінет крім тебе та Елісон, вона розмовляла з тобою як та при яких обставинах проявився дар. Ти їй все розказала, але це було чимось надзвичайним аби дар дав про себе знати. Ви занурилися в свої думки та обдумували всю ситуацію.

Т/і: чому саме я? невже я якась особлива, що поміж міліардів людей саме я маю дар.

Елісон: хей ти чого, це ж не якась хвороба, сприймай це як плюс, адже ти завжди будеш знати про що думає людина, та які її наступні дії.
Ось наприклад я, можу зробити так, що людина буде маріонетокою в моїх руках, але я рідко коли користуюся цим даром, не до кінця він мені подобається.

В кабінеті

П'ятий: ви щось найшли?

Дієго та Лютер: ні, тут нічого немає.

П'ятий: тут має бути якийсь папір про дар, але стариган його добре заховав, ось тільки де..

Лютер: може там за картиною?

Дієго підійшов на зняв картину, але там нічого не було..

П'ятий: ні, за картиною він би точно не ховав, він не такий дурний.

Коли Лютер підходив до шафи, він почув скрипіння підлоги під ногами саме в одному місці, більше в кімнаті ніде не скрипіла підлога.
Він підняв килим та помітив що дощечка не рівно лежить, він підняв її та під нею був невеличкий простір де лежала папка та якийсь ключ..