Незломлені долею

Розділ 6

Вперше за довгий період я прокинулася з посмішкою на обличчі. Вчорашній вечір був просто неймовірним. Мрія потанцювати під дощем була завжди. У всіх романтичних фільмах обов'язково повинна бути якась зворушлива сцена, де головні герої цілуються і тоді раптом іде дощ. Але в нашому світі багато людей одружуються за договором, тому я вирішила змінити мрію на щось простіше. Танець. Він не зобов'язує бути закоханим у партнера, це може бути просто друг. Алессіо. Не думала що він погодиться станцювати. Але він погодився. Це був чудовий танець, який би хотілося повторити з коханою тобі людиною. Поглянувши у вікно я задала собі ще одне запитання: Чи покохаю я когось?

За роздумами у ліжку мені й застала мама.

- Прокинулася. Повернулася вчора вся мокра, ти що не сховалася від дощу? Він настільки рідко тут іде, але ти все одно потрапила під нього. Ось твої речі.

Мама поклала на крісло мої вчорашні, але вже сухі речі.

- Дякую. – похрипіла заспаним голосом я.

- Ти хоч не захворіла?

Мама підійшла та торкнулася мого лоба перевіряючи температуру.

- Ні, просто запасний голос.

- Гаразд, але якщо щось буде боліти кажи одразу. – переконавшись що температури немає мама пішла до верей.

- За мною зараз заїде Дієго, потрібно посидіти з дітьми.

- Що з Тоні?

- Її батько застудився, тому вона вирішила побути трохи з ним. А я поняньчу внуків. – мама поглянула на годинник на руці. -Я запізнююся. Все бувай.

Пославши мені повітряний поцілунок, мама швидко побігла по сходах.

Моя мама була вже не молодою жінкою, але сильною. Після усіх подій що вона пережила такою важко не стати. З розповідей брата та сестри, я розумію що вона змінилася. З домогосподарки вона перетворилася на голову сім'ї. Хоча Дієго і був найстаршим та чоловіком, для моєї мами він назавжди залишиться дитиною. Вона розуміла що йому буде важко, тому не довго сумуючи взяла себе в руки та почала керувати нашою сім'єю та рестораном.

З усіма цими подіями у неї навіть змінилися погляди на життя. Вона не заперечувала проти шлюбу Дієго та Тоні (подруги Джемми). Мій безстрашний брат насправді боявся реакції мами, але вона не сказала йому ні слова і з усім теплом та любов'ю, які могла дати ставилася до його дружини. Обожнювала їхніх дітей та завжди рада бачити їх у свому домі. Дієго живе окремо від нас. Спочатку він не хотів залишати нас самих, адже Джемма переїхала до Савіо. Але попри всі традиції мама наполягла аби вони жили окремо. Аргументуючи це тим що молода сім'я повинна спробувати пожити самостійно аби їм ніхто не заважав.

Але після кількох разів, коли побачила як ввечері мама плаче тримаючи у руках їхнє з татом фото, я зрозуміла що вона все ще його любить і їй було б просто сумно спостерігати за закоханими Дієго та Тоні.

Тому я і мама живемо самі. Нам комфортно вдвох і вже не уявляю іншого життя, якщо у цьому будинку буде більше людей. Саме з мамою я провела найбільше часу. Вона завжди ходила зі мною до лікаря, коли я лежала в лікарні вона майже не відходила від мене і постійно була поруч. Вечорами коли я була вдома ми дивилися якісь фільми, серіали, мультфільми або вона читала мені книги. У мами дуже гарний та спокійний голос. Кожного вечора ми разом готували на кухні вечерю, а потім ділилися подіями які сталися з нами протягом дня. Це були чудові часи.

Після операції все змінилося. Мені буває соромно за те що я трохи віддалилася від мами, але я не можу нічого вдіяти. Я люблю її, але усе це надто складно для мене.

Проте я знаю точно, що її любов до мене не змінилися і від цього мені спокійніше.

Моя мама сильна жінка і якби хтось запитав у мене на кого я б хотіла бути схожа, я б відповіла що на свою маму.

***

Хотілося показати взаємовідсини Карлотти з мамою. Думаю у них були б хороші відносини. Як ви думаєте? Пишіть чи сподобалося вам? Дякую за коментарі)