Незломлені долею

Розділ 4

POV Карлотта

Наступного дня прокинувшись вранці,  я перебувала у чудовому настрої. Погода за вікном обіцяла ще один сонячний день.

Піднявшись з ліжка та зробивши всі ранкові водні процедури, я переодягнулась та спустилась вниз до столової. За столом як і завжди сиділа мама.

- Доброго ранку. - промовила я цілуючи її у щоку.

- Доброго ранку, моя люба. Сідай швидше, а то все схолоне.

Сівши напроти матері  я почала їсти.

- Які в тебе плани на сьогодні?

- Я обіцяла Джеммі, що заїду до неї.

- Це добре, нагадай їй, що я вже давно не бачила їх у себе. Хай хоч інколи до мене приходять. А інакше я переїду до них.

Ми з мамою засміялися.

- Думаю це буде хорошим агрументом для Савіо, якнайшвидше привезти своїх дівчат до тебе.

- Мені подобається цей хлопець, все ж після весілля з Джеммою він дуже змінився, але не думаю що він захоче жити під одним дахом зі своєю тещею.

- Хіба Джемма йогоне вмовить, що думаєш? - мама підлила собі чаю у чашку.

- Вона зможе, але якщо чесно я не хочу жити з ним. За всі ці роки я звикла до тиші, а в будинку Фальконе надто голосно. Та і я не звикла до решти Фальконе. - мама нахилилась ближче до мене  та прошепотіла. - Я їх трохи ще бояюсь.

Я засміялася з її слів.

- Не смійся. Бути знайомим та жити під одним дахом з ним -  це дві різні речі.

Я задумалась над словами мами.

- Хоча... певно я погоджуся з тобою. Я часто проводжу там час, але я більше звикла до нашого будинку і твоєї компанії, тут справді тихіше. А що ти плануєш робити сьогодні?

- Поїду подивлюся як справи у ресторані. Я була більш спокійніша коли я сама там працювала. Досі не розумію як твоя сестра вмовила мене взяти робітників?

Мама зробила невдоволене лице та почала прибирати зі столу.

- Вона піклується про тебе, ти вже надто стара щоб там працювати.

Мама повернулася з кухні зі злим поглядом на обличчі.

- Що ти сказала? Я стара?

"Упс...схоже прийшов час тікати."

- Я такого не казала. Я сказала що ти ще дуже молода, але роль керівника тобі підходить набагато краще. А тепер я піду, бувай.