Твій золотий батон...

Розділ другий

*він стояв біля дверей і боявся того, що чекає його за ними, але все ж хотів визволити друга, тому потягнувшись рукою до пістолета, постукав у двері. Відчинили йому не швидко, чекав він хвилин 5. Тут на порозі перед ним стояв статнний, симпатичний, накачаний, дорослий чоловік. Почалася розмова.*
⁃ Добрий день, чим можу бути корисний? - запитав з посмішкою на обличчі Порошенко.
⁃ Чи можу я оглянути ваш будинок? Від ваших сусідів надійшла скарга, що вони чують якісь крики, - відповів Чонгук.
⁃ Ох, звісно, пане офіцере, - з посмішкою на обличчі продовжував розмову ППО.
*зайшовши до будинку, на кухні за столом, він побачив незнайомого, красивого, статного, накачаного чоловіка. Але, зосередившись на справі, пішов будинком. Він оглянув кожну кімнату, зазирнув під кожне ліжко, до кожної шафи, аж ось помітив підвал. Запитавши чи є там щось цікаве, попросив спуститись донизу*
⁃ Я можу вас провести, - запропонував Яник.
⁃ Звісно, - відмовив Чонгук.
*спустившись до підвалу він не помітив нічого незвичного. Вони підіймались нагору, коли Чонгук почув дивний звук, він попросив знову спуститись передивитись все, але він нічого не знайшов, чоловік же сказав, що це були пацюки. Він не дуже вірив, тому після виходу, він вирішив слідкувати за будинком.
Провівши вечір у машині, майже під ранок, він поїхав додому.
Вдома він знову ламав голову над цим зникненням, сподівався, що Чімін живий, але все ж чекає на свого героя - Чонгука.*
*Чонгук провів цілий день вдома, адже був вихідний, до нього заходив Техьон, вони розмовляли про свої справи. Ввечері Чонгук вирішив прогулятись, вийшовши, він пішов до парку, година була пізня, людей було не багато, тож коли за ним хтось почав йти, він відразу насторожився. Він швидко почав іти до відділення поліції, але не встиг...*