Твій золотий батон...

Розділ четвертий

*Зайшовши до вітальні і не знайшовши приятеля, Чонгук вирішив, що тому стало соромно і він пішов додому, тому швидко зібравшись поїхав на роботу.*
*на роботі*
- Доброго ранку, Офіцере, - з посмішкою на обличчі привіталась Т/І.
- Доброго, ти не бачила Техьона? - не знайшовши колеги на своєму робочому місці, запитав той у секретарки.
- Ні, сьогодні його не було і на телефонні дзвінки він не відповідає, - відмовила Т/І.
- Дивно, - замислився Чон.
*18:00 - Чонгук вирішив, що Техьон поїхав додому, щоб далі розбиратися із затопленням.
Прибувши до його будинку та піднявшись на його поверх, він постукав у двері, та йому ніхто не відчинив, тому він пішов до сусідів. Відкрила двері йому жінка літнього віку, яка запросила його на чай, тому розмовляли вони довго. От зайшла тема і за Техьона, і за вчорашнє затоплення.*
- О, Техьончик, гарний хлопчик. Він завжди мені допомагає, тільки от про цей випадок із затопленням я нічогісінько не чула, - з подивом на обличчі подивилась вона на нього.
- Дуже цікаво, а ви не помітили вчора нічого дивного? - запитав Чон.
- Ні, все було як завжди: він прийшов, через деякий час до нього зайшла дівчина, побула деякий час та й пішла додому, потім він зібрав речі і кудись пішов, - розповіла стара.
- А що за дівчина? - здивувався Чон.
- Оо, дуже вродлива, руснява, із великими, зеленими очими, - розповідала як рідному всі деталі сусідка.
*здається мені, чи я знаю про кого йде річ - задумався Чон.*
*порозмовлявши з сусідкою ще хвилин 10, Чонгук зрозумів, що на роботу повертатись вже запізно, тому вирішив прогулятись до того будинку.*
*тим часом у Яника, ППО та Чіміна*
- Чімін, котику, я привів тобі нового друга, - розповідав Чіміну про нового «в'язня» ППО, - думаю, ви станете друзями, - закидаючи до підвалу хлопця, промовив той.
- Я так не думаю, - відрізав Чімін.
*тим часом у Чонгука. 22:00 - хлопець підійшов до будинку, декілька хвилин стояв та розглядав будинок, коли помітив на землі перед сходами підвіску, таку він бачив на Техьоні, коли той навис на ньому. Тому забравши цю річ, він вирішив знову навідатися в гості до знайомих йому уже постатей.*
*у знайомому вже підвалі*
*Чімін відразу не хотів заводити розмову з новоспеченим товаришем, але все ж йому прийшлось це зробити, адже йому набридло дивитися на хлопця, який кружляв приміщенням, бубонячи собі під ніс. Тож, він все ж не витримав та почав розмову.*
- Ти можеш не ходити кімнатою? Це набридає, - грубо почав Чімін.
- Ти серйозно? То тебе нічого не турбує? - сердито, майже криком, відмовим йому інший.
- Єдина моя проблема - це ти. Ти заважаєш мені медитувати, - вже спокійно відмовив йому Чімін.
- То може поділишся секретом твого спокою, бо чомусь я дуже нервую після свого викрадення та після того, як мене закинули в підвал, дві дуже відомі людини, - з іронією промовив Техьон.
- Ну по-перше, з тобою нічого не станеться, все, що тут відбувається - це вічні, набридливі розмови та й все. Тому можеш не хвилюватисяю А по-друге, чому ти вважаєш, що ці людини відомі комусь? - здивувався хлопець.
- Хіба ти їх не знаєш?