ПІД ПОКРИВОМ БОГИНІ БАСТЕД

Частина 1

                                                                      ОХ  ЦЕЙ  ЗАХІД

     Чарівний вечір так захоплював чарівним сонцем. Кожен вечір дарує нові ідеї та сили людям. Адже мало кому відкрита істинна, життя не припиняється, ні на секунду. У коли ми поринаємо в Царство Снів там вирує таке життя та персонажі, що непосвяченим людям ніколи не відчути смак снів. Хтось боїться потрапити в ту темряву, хтось не відчуває і не бачить снів. Деякі люди не бачать снів, а тільки заплющують очі і перед ними повна темрява. Навіть не усвідомлюють, що Царство снів далеко не всі хочуть занурювати у свої світи. Тільки тонкі та чутливі душі відчувають дотики та вібрації снів. Дуже мало обраних з відкритим серцем та пригодницьким запалом залишилось на землі. Як радість так і біль, як відновлення так і повне безсилля літає по світах. Скарби енергії пронизують людей, що віддають в тенетах снів.

     Ажиття летить

     летитьу вирій

     чисонце там

      читам журба

     Ніхто не знає своєї долі, бо майбутнє закрите для нас і це великий дар все, що відбувається з намив житті. Жанна виходила з лікарні, все її тіло тремтіло, її руки стали настільки холодними, а в очах з'явився густий туман, ноги йшли, а вона зовсім не відчувала землі, в її голові була одна головна думка ''Ваш організм атакує ваші клітини і в будь-який момент може скінчитися ваше життя''. Не страх лякав її, всі ми встигнемо в інші світи, а те що ніколи вона не зможе жити як раніше. Вона втрачає свої сили, але лікарі не тільки не можуть її вилікувати, але навіть зупинити процес. Повільно, але сили та життя покидали Жанну. Сам організм з'їдав її - щитовидна залоза перестала нормально працювати.

     Це була чудова осінь, ще теплі ніжні дні, вітер розвіював листя, люди поспішали у справах. Ще коли Жанна заходила в лікарню, то чула жалібний котячий крик. Але коли вже остаточно підтвердили діагноз їй від безсилля так хотілося плакати, але маленька чорна кішка з жовтими очима та пухнастим хвостиком привернула увагу, кошеня так кричало, воно хотіло додому до своєї господарки. Але ніхто з людей не хотів забрати до себе. Такого ніжного, але дуже настирного кошеня.