.....Наступного дня.....
-Це вперше, коли ми так довго спілкувалися з кимось, крім один одного.
-Так. – згодився Арджен.
-Так багато прикрас. – сказала Арієн, розглядуючи золоті навшпиньки.
-Наскільки ж високий в нього статус? – риторично запитав Арджен.
-Якщо він не блондин, значить він не член імператорської сім'ї. – роздумував Арджен.
-Волосся!!! – вигукнула Арієн.
-Що? – запитує Арджен. Не розуміючи про, що йде мова.
-Точно.
-Цей чоловік бачив наше волосся! Аристократи напевно знають, що прямі потомки імператорської сім'ї блондини. Що будем робити, якщо про це дізнаються? – сказала Арієн.
.......Кья.......
-Пані Рурахель!
-Будь ласка, заспокойтесь!
Поки покоївки розмовляли, ми вийшли на вулицю і стояли на ґанку.
-Що? Знову Рурахель розійшлася? – Арієн.
-Сьогодні вона надто дурна. – Арджен.
-Знову занадто багато випила і розгулялася.
-Відпусти! Не чіпайте мене! Вуа!
Рурахель стояла з розбитою пляшкою з під вина, розмахуючи нею. А одна рука була в неї покривавленою.
-Кья!
-Ви! Да якби ви!
-Пані Рурахель, заспокойтесь!
-Не підходьте до мене! Якщо Ви.....
(О, ні це та ситуація після якій Арієн було погано і вона не могла заснути!)
Підсковзаючись пані Рурахель натрапила гостру вітку поламаного сухого дерева.
В той момент я думала тільки про своїх брата та сестру. Я стала перед ними лицем, закриваючи їм очі, і притягаю їх до себе обіймаючи.
-Кья! Пані Рурахель!
-Пані Рурахель мертва!
-Все добре, не хвилюйтесь. – ще сильніше обіймаючи їх , я повертала їхні тіла до входу в наш замок, вони навіть не опиралися, бідні мої маленьки. – підемо до нашої кімнати.
.......В кімнаті.......
-Арієн, Арджен, все буде добре, я вам обіцяю. Зате є плюс, нас тепер не будуть бити. Я попіклуюсь про вас. Не хвилюйтесь. Хочте я зараз біду для вас за їжею..........
