.....Клац.......Клац.......
-Заходьте принц, принцеси. – і тут ми опинилися в приміщені разом з імператором. Ми стоїмо посеред червоної їдальні, де був розташований стіл з великою кількістю вишуканої їжі. Він поглянув своїми зеленими холодними очима на нас. В мене аж мурашки пішли по шкірі.
-Ви повинні сказати, "Вітаємо, Ваша Величність батько."
-Вітаємо, Ваша Величність батько!
-Вітаємо, Ваша Величність батько!
-Вітаємо, Ваша Величність батько!
-Сідайте, Ваша Високість. – сказала Ішина, але ми так і залишилися на місці, бо хотіли сісти разом.
-Розташуйте їм стільці разом. – наказав імператор. Це мабуть єдиний випадок, коли ми були вдячні йому.
Присівши на свої місця, ми так і продовжили сидіти і дивитися на стіл.
-Їжте. – і нам прийшлося почати.
-Ну і як? – запитала Арієн
-Не знаю, я просто беру і ковтаю і так все по новій. А тобі Рія?
-Чудово, я просто зосереджуюсь на їжі, я такі блюда ніколи ще не їла. Просто не звертайте увагу наімператора.
-Що там відбувалося?
-?
-?
-?
-Про що це він? – запитую я.
-Він побачив твої шрами Арджен! – вигукнула я.-Це зробила Рурахель?!
-Ці... ці рани із-за нещасного випадку...
-Не дивись.
-?!
-Не дивися! Ти не маєш права запитувати нас про це! – закричала Арієн.
-Арієн заспокойся! – і накриваю її руку своєю.
-Пробачте за різку реакцію моєї сестри. – говорю я поки Його Величність відходить від слів сказаних Арієн.
-..........Я чув ти не знаєш свого імені. Це правда? – він спробував змінити тему.
-Так, Ваше Величносте, ніколи ніхто не казали мого ім'я, але був раз коли згадували наші імена та тоді Рурахель перервали покоївки і мого імені я так і не дізналася, вона не вспіла договорити, все, що вспіла почути це "Арі...", також нас кликала тільки як дітей, маленькими, принц та принцеси та інші.
-Зрозуміло. Твоє ім'я Арінієн, тепер тебе звуть так.
-Дякую, що сказали мені. А тепер чи дозволити Ви піти нам відпочити?
-Так ви можете бути вільними.
-Будемо дуже вдячними. – і поклонилася йому.
-Підемо – сказала я своїм старшим.
-Дякуємо Ваше Величносте!
-Дякуємо Ваше Величносте! – і ми вийшли з їдальні.
-Чому ти так по-доброму до нього відносишся, як нібито типрийняла його як батька?-Я поважаю його, як імператора. За батька я його не вважаю,це потрібно заслужити. Бо дав він нам тільки імена, які супроводжували нас всенаше коротке життя.-І як так сталося, що ти не почула справжнього імені Рії?-Бо коли я прокинулася, то Рії не було з нами в кімнаті, були тільки ми таімператор, тоді ж я і почула своє і твоє ім'я, Арджен.
