-Нам вже сьогодні 5 років.- сказала я, дивлячись у вікно на густий зелений ліс.
-Да сьогодні мені та Арджену ментально буде 28. А тобі 25?
-Так. Я б хотіла з'їсти печиво з джемом?
-О, краще скуштувати шоколадного торта!- вигукнула Арієн.
-А я б хотів еклерів.
-Може мені піти на кухню та пошукати щось смачненького.......
Бах....Бах.....
-Швидко за картину- прокричав брат.
Можна було здогадатися що це наша мати- Рурахель.
-Знову вона прийшла – сказала в голові я. Так ми могли розмовляти думками авжеж, якщо бачим один одного.
-Випивка або гроші вже закінчилися – доповнив Арджен.
...........................................................................................................
-Вона пішла?- запитала Арієн.
-Здається так.
- Ну, що давайте тепер пограємо в .......
Бах.......Тук......
-Ось де мої маленькі! Мамі не подобається, як ви себе поводите, ви засмучуйте мене!
Все ж таки знайшла нас, як я ненавиджу її за відношення до моєї сестри та братика. І як можуть ті покоївки закривати очі на знущання над маленькими дітьми.
Тріск.......
-Вашій мамі не подобалася ця ваза – ці осколки заціпили Арієн!
- Не дивіться на мене так!!! Ви теж покините мене, як і Його Величність. Ви.... Ви....Все із-за вас, якщо б не ви, він би не покинув мене.- Рурахель хотіла вдарити Арієн, але я стала перед нею і удар прийшовся по щітці. Тим часом Рурахель вже грюкнула дверима, повідомлячи, що виходить.
-Сестро!- закричали єдині дорогі мені люди в цьому світі.
Хоч я і знаю, що нас полюблять, але на всі сто відсотків не була впевнена. Я думаю, що на наше мислення впливає вік тіла. Бо я стала більш чутливої, знання в мене не зникли так само як в моїх брата та сестри. Декілька років тому ми змогли розповісти один одному, що ми з іншого виміру, але я не говорила, що ви в вигаданому світі. Я не вважаю, що ця інформація якось допоможе їм та нічого не змінить, я б розповіла тільки в тому випадку, якщо є загроза смерті.
-Все в порядку, не хвилюйтесь. Зараз спрацює імператорська сила. – але ця сила не рятувала наші тіла від рубців, які були по всіх наших тілах. Також на моєму обличчі є шрам з лівої сторони біля волосся, він проходить вище з згину брови та закінчується над лівим вухом. Його нанесла мені покоївка розбитою тарілкою, коли хотіла нанести шкоду моєму братові. Для нас це вже нормально, ми звикаємо до всього цього. Але я не хочу, щоб Арієн і Арджен думали, що це нормально, я хочу, щоб вони відчули тепло обіймів і не тільки моїх.
