Ацуші та Акутаґава

***

Ау: студенти, Акутаґава має неконтрольовані спалахи агрессії, комфортні стосунки, персонажі не схожі на канонних.
Прохання: якщо берете ідею, то вказуйте автора. Будь ласка, не видавайте роботу за свою та поважайте працю інших

Наче спокійний теплий день. Наступила весняна пора.
Ацуші тільки-тільки прийшов з пар додому. Втомленний та сонний хлопчик вирішив приготувати якісь смаколики, щоб порадувати коханого. Сам Накаджіма готує доволі рідко. За їжу частіше всього береться Рюноске.

Відкривши холодильник, він зрозумів, що там майже нічого немає, тому пішов у магазин, щоб витратити свою нещодавно прибувшу зарплату.

Головна зоря нашої системи віддавала теплом та примушувала хоч трохи радіти, після такого тяжкого студентського дня.

У магазині було доволі прохолодно. Юнак проходив поміж стендами, розглядав кожду деталь інтер'єру: сніжно-океанські полички, макові надписи-орієнтири, щоб не загубитись, жовтенькі цінники, які означали знижку на тей чи інший товар.

Чим пошвидше хлопчина купив все необхідне: яблука, кориця, цукор, яйця, молоко та все інше, щоб приготувати яблучний пиріг за рецептом, який розповіла йому їхня сусідка на поверх нижче: добра бабця зі зморшками на обличчі, які їй лише личили. Добродушна старенька та одинока тітонька.. тому Ацуші й ходить до неї іноді. То поприбирає, то їсти допоможе зробити.

Закінчивши з покупками та прийшовши додому, Накаджіма попрямував у кухню. Розібрав пакет, помив руки, які були дуже тендітними на вигляд. Шкіра на них трохи суха, тому юнак користується кремом.

Парубок почав додавати інгредієнти, щоб зробити тісто. Все робив за вказівками рецепту та легко посміхався. Він уявляв, як Рюноске прийде з роботи та сяде перекусити цим пирогом та чаєм.

Радості та задоволення він не покаже, але Ацуші все знає і буде мовчати

По закінченню приготування, запах у квартирі стояв просто неймовірний. І як вчасно ж прийшов Рюноске. На лиці його була зла гримаса. Точно щось сталось..

– привіт, хмаринко. Як твій день?

– відчепись, тобі не потрібно це знати, – трохи грубо відповів хлопець з вугільним волосся, знімаюче з себе легке пальто, кольору кави з вершками.

– гей.. невже щось сталось? Давай краще поговоримо, аніж будемо сваритись, – турботливо запропонував молодший, протягнувши пальці до щоки Акутаґави.

Як тільки він доторкнувся, його руку різко вдарили, відводячи у бік. Ще секунда і старший студент вже було замахнувся, як його зупинили, сильно стиснувши зап'ястки.

– Акутаґава, ти потім будеш жалітись і вибачатись, як вперше. Вдих та видих, – серйозним голосом промовив Ацуші, після чого почув, як його вказівку виконують. Дихав Рюноске нерівно та закривши очі.

Вже хвилини дві і його руки розслабились, а у горлі з'явився шматок провини, який не давав ковтнути.

– вибач.. я знову так зробив.. вибач мене, будь ласка, Ацуші, –голосом, який був повний жалю, тихо промовив юнак. Руки слабо затремтіли як і коліна. Ледь помітно, але Накаджіма міг це відчути.

Хлопець, з волоссям, кольору платини, не спішно відпустив руки коханого, а потім притягнув до себе, обіймаючи. Рюноске обвів талію молодшого руками та приліг головою на його плече.

– все добре, я не злюсь. Я ось пиріг приготував.. Якщо хочеш, то розповіси все, поки будемо їсти, – прошепотів він на вушко парубка, а потім ніжно поцілував туди ж.

Руки обережно притискали тіло, яке тремтіло, до себе. Лагідні дотики змушували заспокоїтись, а легенькі погойдування з сторони в сторону, наче заколисування, додавали ще більше комфорту.

– так.. давай. Тільки давай ще так постоїмо.. я хочу побути поруч з тобою, - тихо промовив Рюноске, вдихаючи рідний йому аромат. Хлопець був не в змозі опиратись.