~°Underlive°~

~Як же холодно~

П'ятниця. 10:03

У підвалі

Фіна: - Може, все-таки, не треба?
Папс: - Не бійся. Якщо щось піде не по плану, втічем)

Папірус відкриває зубну пасту і потроху накладає на нічогісінько не підозрюючого Сема, який тихо й мирно спав у себе в ліжку.

Фіна: - Я піду. У мене там праска не вимкнена... Чайник вже, мабуть, закипів)
Папс: - Опа) Можеш, будь ласка, чаю заварити?
Фіна: - Добре.

І пішла вона на кухню. Про праску вона збрехала, так що перше, чим вона вирішила зайнятися, це зробити всім улюблений чай.

Фіна: *наспівує мелодію Мегалованії*
Чара: - Цікаве буде видовище)
Фіна: - І не кажи. Але, про всяк випадок, буду тут, коло вікна сидіти. ( -_- )
Чара: - То як, ти вирішила? Ти залишиться жити тут?
Фіна: - Не знаю. Думаю, що тут, поки що, поживу. Все одно мені нікуди вертатися...
Чара: - Тобто?! Хіба у тебе немає родини чи друзів?
Фіна: - Ну... Взагалі то....

*БА-БАХ*

Сем: - ПААААПС! ТИ ДЕ? НАДУМАВ У ХОВАНКИ ПОГРАТИ ЧИ ЩО? ВИХОДЬ!
*вибігає Папс*
Папс: - Ховайтесь хто може!)

Папірус застрибує за диван, Фіна ховається під столом, а Чара полетіла на середину вітальні, щоб випадково не спалити їх)
Сем швидко знайшов обох)

Сем: - Ану кажіть швидко, чия ідея?😠
Фіна: ☜ ( -_- )
Папс: ( '_' ) ☞
Сем: - Зрозуміло. А я думав сьогодні, може, взяти вас із собою на роботу та й бургером пригостити..(. ❛ ᴗ ❛.)
Папс: - Я дорогу знаю. І в мене свої гроші теж є)
Фіна: - А на роботі бургерами пригощають? Що ж це за робота така? (●_●)
Сем: - Ой. Ти ж не знаєш? Ми ді-джеями у Грейсона працюємо 😎
Я по п'ятницях, Папс по суботах, а по неділях наш знайомий.
Фіна: - А можна з вами піти?
Сем: - Ну звісно)))
Папс: - Вам не здається, що ви трішки поспішаєте? Зараз тільки без п'ятнадцяти хвилин одинадцята(10:45)
Фіна: - Чай же, мабуть, охолонув. Бутерброди робити чи печиво будете?
Папс: - Я був у магазині й купив булочки-крихітки з маком)

[Автор: - Хто не знає цю смакоту, співчуваю.🤤]

Чай і справді охолонув, тому Фіна підігріла свій у мікрохвильовці. Не хотілося захворіти, коли ввечері на тебе чекає бургер) На столі стояла каструля з чаєм (дехто його обожнює), а за віком була ясна погода і по коліна снігу. Краса зимового лісу, який був навколо Сноудіну, дивовижна, він здається якимось фантастичним. Високі темно-зелені смереки стоять, ніби суворі стражі, що охороняють спокій лісу. Здається, що дерева одягнули білі пухнасті шуби та стоять на своїх тонких чорних стовбурах. Сніг виблискує різними кольорами. А в далечині видно, як монстрики то сніговика ліплять, то на санях катаються, то в сніжки граються...