Список бажань

Глава 5

16 грудня

Прямуючи коридорами, вона помітила Мелфоя, який ішов у її бік. Гаррі та Рон лише вказали на нього кивком, мовчки дотримуючись невеликого перемир'я, що було укладено між ними трьома. Але Герміона відчувала, що зоровий контакт із хлопцем тривав, напевно, трохи довше, ніж слід було б.

Невеличка усмішка.

Та, яку вона вже бачила раз чи двічі на його обличчі, яка запала їй у душу. Вона йому пасувала... з нею він виглядав молодшим... таким безтурботним.

Коли хлопець проходив повз неї, Герміона відчула, як його рука мимохідь ковзнула по її руці. Він все ще продовжував дивитися на дівчину з висоти свого зросту, коли вони порівнялися. На його обличчі досі можна було вловити натяк на усмішку, але тепер очі хлопця виглядали більш серйозними. Щось у них було таке... темне, бурхливе та абсолютно мелфоєвське. Вона злегка здригнулася, не усвідомлюючи, наскільки сильно він вплинув на неї.

Герміона взагалі не помічала цього до початку історії зі списком. Не помічала, якими яскравими були його очі, і який привабливий він мав вигляд, коли всміхався. Раніше обличчя хлопця мало лише похмурий вираз... Побачивши Мелфоя з іншого боку, вона ніби побачила його вперше по-справжньому. Зараз, коли відкрилася ціла дивовижна палітра кольорів Мелфоя, дівчина почала розуміти, наскільки насправді глибоким і складним був його внутрішній світ.

Герміона навіть спробувала уявити, як це було б, якби вона поцілувала його.

Так, ця думка приголомшувала, але навдивовижу зовсім не здавалася неправильною.

Дівчині раптом стало цікаво, чи був би він ніжним у відповідь, або запустив би пальці у її волосся і рвучко притягнув до себе? Захотів би підійти до неї ближче, чи тримав би на відстані, а потім відштовхнув з огидою?

Чи хотів він взагалі її поцілувати? Навряд чи, оскільки він знайшов виправдання, щоб підвестися і піти з льоду... але щось у тій миті, в їхньому спільному моменті змусило її засумніватися у своїх здогадках і припущеннях. Їй почало здаватися, що, можливо, така сама абсурдна думка промайнула і в його голові, тому що від неї не сховалося те, що його погляд затримався на її губах. Але це ж просто безглуздя, так?

Як сталося, що вона перестала бачити в Мелфоєві злу, уперту і сповнену жовчі людину, та почала натомість вважати його розгубленим, самотнім і гідним дружби? Як змогла побачити конфлікт у його душі, що розігрувався прямо перед нею, та вирішила допомогти хлопцеві подолати його? Вона хотіла, щоб він був щасливим... він заслуговував на щастя. Вона могла б допомогти йому стати щасливим.