Список бажань

Глава 6

20 грудня

Першим, що привернуло увагу Драко, було ревіння вогню. Потім його погляд упав на купу м'якеньких подушок і ковдр, розкиданих по підлозі перед каміном. Хлопець перевів здивований погляд на запалені свічки довкола... це місце ще ніколи не було таким охайним.

Коли він зустрів Ґрейнджер на сходах, що вели до чорного входу в замок, вона лише привітно усміхнулася і наказала йти слідом. Поки вони спускались схилом до озера, їх обдував морозний вітер, а сніг вкривав все довкола холодною ковдрою. Драко лише сподівався, що місце, у яке вони прямували, було теплим і вартим усіх незручностей. Хоча вже зараз він знав, що з Герміоною Ґрейнджер варто піти куди завгодно. Хлопець відправився б за нею хоч на край світу, аби тільки відчувати той спокій і трохи щастя, що наповнювало його, коли вона була поруч. Драко замислився, чи мала вона той самий вплив на Поттера та Візлі... чи виникали в них такі ж відчуття у її присутності? Вона була такою самовідданою та щедрою, вона була чистою, доброю і завжди хорошою.

Вона була досконалою.

Досконалою і красивою, як зовні, так і всередині.

Драко спохмурнів, коли вони нарешті підійшли до хатинки Геґріда. Він знав, що Геґрід не жив у ній уже кілька місяців, відколи вирушив у подорож, з якої ще не повернувся. Наближаючись до хатинки, хлопець побачив, що у вікнах мерехтіло світло, а з димаря валив дим, вирізняючись на фоні зимового пейзажу.

Тут було так затишно, немов удома.

— Ось тобі будиночок, — промовила вона до хлопця звідкись з-під своєї шапки з помпоном. Навколо густо сипав сніг, і ніс та щоки дівчини стали рожевими.

— Ходімо, — радісно сказала вона, а потім взяла за руку і потягла Драко до хатинки, зупинившись біля самих дверей. І вона мала рацію... Хатинка більше не була схожа на занедбане й неохайне житло напіввелетня. Тепер вона нагадувала розкішний будиночок десь у Шотландському нагір'ї далеко від тієї реальності, від якої Драко так прагнув утекти в цей момент.

І ось вони стояли всередині, а Драко не міг до кінця повірити очам. Ґрейнджер продумала все до дрібниць, як і того вечора, коли вони мали прикрашати кабінет старост. Слід було віддати їй належне: вона з прискіпливістю підійшла до кожної деталі. Драко всміхнувся з теплотою, згадуючи те, як вона дозволила йому прикрасити кабінет на власний смак. Ґрейнджер відступила, коли почула, як він розкритикував її безсистемний підхід в оформленні, і дозволила хлопцю зануритись у власну щасливу стихію... він ніколи не почувався настільки задоволеним результатами такої невеликої справи.