Тихоня мафіозі (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Я йшла по правилах

Ми вийшли й поїхали на машині в штаб. Я сиділа спереду, але ми навіть не розмовляли
Приїхавши ми знайшли батьків і завели в кімнату 

- Що таке, що сталося ?
- Є розмова - холодно відповіла я 
- Ми тебе слухаємо 
- Ну, по-перше - я зняла маску - я більше не буду ходити в ній 
- Мел?- в один голос сказали Лаурен і Роб
- Так, це я. По-друге, я й Ейдан більше не будемо ходити на одні місії. Це моє рішення. Я не являюся членом банди Ейдана, тому я не повинна їздити з ним. Це моє остаточне рішення
- Що між вами відбулося вчора ?
- Нічо...- я не встигла договорити як мене перебив Ейд
- Багато чого. І я вважаю справедливим послухати Мел і виконати її прохання - з нотками розпачу говорив хлопець 
- Від сьогодні ми більше не маємо нічого спільного. Крім того, що ми діти мафій - я вийшла з кімнати й пішла додому мішком 

Пов Ейдан 

-Від сьогодні ми більше не маємо нічого спільного. Крім того, що ми діти мафій - Мел вийшла з кімнати, а її й мої батьки подивились на мене 
- Що вчора між вами відбулося ?
- * я розповів все що сталося *
- Триндець 
- Це ще м'яко сказано 
- Я. Я не знаю що тепер робити... Вона 100% почне мене ігнорувати...
- Ти ж сам розумієш перехідний вік як ні як дає про себе знати 
- Та і ти поспішив. Ти ж знаєш її минуле, вона не робить поспішних виводів. І не спішить в таких справах 
- Скажу тобі як її мама. Вона стала до тебе відноситись не як просто до колеги, а як до друга. Хоча вона цього не помічала 
- Ейдан. Вона не вміє висловлювати свої думки й почуття якщо вони позитивні. Особливо якщо це не її родина. Мені самому інколи неможливо зрозуміти що вона відчуває 
- Вона може посміхатися в той час, коли її душа і тіло болять на стільки що терпіти нема сил. Я часто підслуховувала що вона казала в себе в кімнаті. Вона тільки й казала що їй боляче, вона нарешті хоче відчути себе слабкою 
- Мел з дитинства казала що за того що вона донька мафії вона повинна бути сильною і не показувати свої слабкі сторони. Ніби, щоб не ганьбити нас, ми постійно казали що вона може бути слабкою і не йти по головах, але моя донечка вбила собі в голову що вона повинна бути сильною і повинна не показувати свої слабкі сторони 
- А як ти розумієш, вона не справляється зі своїми емоціями. Вона багатьох емоцій просто не знає або не хоче знати й відчувати. Але вони підходять до неї й вона не знає що з ними робити, бо боїться цих відчуттів ...
- Я розумію.... Я сам в школі постійно показував ті емоції які від мене хотіли отримувати й коли приходили інші я ладен був на стіну лізти 
- Ейд. Їй треба відпочинок, тому хай буде як вона хоче 

Пов Ейдан закінчив

Я йшла дорогою і викурювала вже 4 цигарку. Тут я чую що десь їде машина і вона збиває мене з ніг  

☁️ Не бачите куди їдете ? Я то за правилами йшла, придурки ☁️

Машина не зупинилась після того, як збила мене, а навпаки ще швидше поїхала. То тілу йшла біль від якої хотілося кричати, з останніх сил я взяла телефон і подзвонила у швидку. Після того як я сказала де я, я просто відключилася 
Прокинулася я вже в лікарні, так я думала, адже бачила білі стіни. Біля мене був лікар 

- Ви нарешті прокинулись міс Оберлін
- Де я ? Як я ?
- Ви в лікарні. У вас невеликий струс і зламана нога і декілька синців 
- Жити буду 
- Звісно. Ми вас підлікуємо і ви будете бігати ще краще ніж до цього 
- Як ви дізналися моє прізвище ?
- Коли ми їхали в лікарню вам зателефонувала мама, ми пояснили всю ситуацію і попросили її дати дані, щоб заповнити анкету, бо ти була непритомна
- А де зараз мої батьки ?
- Вони тут, чекають під дверима. Твій тато ледь не розніс нам приміщення 
- Це він може - я трішки посміхнулася 
- Я зараз їх покличу - лікар вийшов і в кімнату забігли батьки, а за ними й сім'я Галлахер 
- Боже доню, що сталося - в сльозах казала мама обіймаючи мене 
- Мене збили. Хоча я йшла за правилами 
- Я знайду їх - в гніві казав тато
- Заспокойся. Що було то було є. Головне що я жива 
- Коли ми тобі зателефонували й почули лікаря ми дуже за тебе перелякалися - швидко говорила Лаурен на одному диханні
- Як у тебе вистачило сили зателефонувати у швидку ?
- Больовий шок був і завдяки йому я і не втратила свідомість 
- Хвала богу. Головне що ти ціла, а там буде видно - до нас зайшов лікар 
- Оскільки у Мел показники в нормі, дівчина може лікуватися вдома якщо хоче. Але за нею потрібен догляд, їй не можна зараз чіпати ногу 
- Добре. Я буду лікуватися вдома 
- Тоді я попрошу когось з батьків, щоб вони взяли список ліків 
- Мам сходи, будь ласка 
- Добре сонечко 

Мама вийшла вслід за лікарем, а тато сидів біля мене і тримав за руку
 
- Тато я не мала дитина, щоб мене постійно тримати за руку 
- Я тебе більше не відпущу 
- Не забувай що мені 17 років. Я не мала дитина, і те що трапилося могло трапитися з будь-ким 

Мама прийшла і ми збиралися вже виходити. Тато взяв мене на руки й поніс до машини. Посадивши мене в машину до нас підійшли Лаурен, Роб і Ейдан 

- Якщо треба ми теж можемо приглядати за Мел. Як ні як вона нам не чужа 
- Дякую Лаурен, але я і сама справлюся 
- Якщо що ми подзвонимо 
- Добре 

Ми поїхали додому. Оскільки було дві машини ми роз'їхалися біля лікарні 
Приїхавши додому, мене занесли до кімнати. Я залізла під ковдру і заснула