—Несс, ми одні вдома будемо, чи Джош вже приїхав?—запитала Ава поки вони йшли до будинку
—Джоша ще нема, але ніби скоро повинен приїхати. А що?
—та нічого, все добре. Я зараз декому передзвоню і зайду до хати, добре?
—звісно, чекатиму тебе на кухні
Дівчина відійшла за хату, та діставши з сумочки цигарку, підпалила її і зробила затяжку. Звісно, їй не бажано палити, але це як заспокійливе, а також головне, щоб про це не дізнався брат, батьки і друзі. Бо отримає піздюлів, і не мало. Тим паче,від Вінні
Я робила чергову затяжку, як на моє плече опустилася рука. Я смикнулася та повільно повернула голову. Там стояв Джош з посмішкою дивився на мене
—ну і чим ти тут займаєшся,Евеліно, м?—спитав той і обійняв мене
—тільки не кажи Вінні про це—посміхнулась я, викинула окурок і обійняла друга у відповідь
—не скажу, якщо більше не побачу, що ти палиш
—ну окей, можеш не дивитися—стервозно усміхнулась дівчина
—ні, Ліно, я серйозно. Або ти кидаєш це діло, або я кажу Вінні, і ти отримаєш і від нього і від кращого друга, тобто від мене
—шантаж?
—трошки
—ой, все,я до Несси—випалила та і пішла в бік будинку
—тікаєш?
—аха
Евеліна пройшла на кухню
—о, ти вже повернулась. Сідай їсти, млинці будеш?
—Несс, я їла вдома)
—могла б і не брехати кращій подрузі, Евеліно. Мені дзвонив Вінні, і просив щоб ти поїла перед тим як пити шейк
—господии, ну добре
—от так би одразу. Тобі млинці з медом, чи як ти любиш?
—а можна я зроблю з сиром? На вас робити?
—звісно. Поки ти готуєш я заварю тобі зелений чай—підморгнула мені моя подруга і полізла на верхню поличку за пачкою зеленого чаю
—аа, Несс, я тебе обожнюю
—я тебе теж люблю, мила
—можна я перевдягнусь в щось інше?
—звісно, зараз віддам тобі одяг, який ти в попередній раз залишила—так, я залишаю змінний одяг на наступний раз, щоб якщо шо, ьуло в що перевдягтись
Несса віддала мені сірі спортивні штани і чорну футболку, яка була на мене завелика, я перевдяглася і повернулася на кухню, накрутити млинців. Звісно, їсти я не збиралася, але плану ніякого в мене не було
—сідай їсти, і Джоша поклич, я зараз приєднаюсь—кринкнула я своїй подрузі і побігла шукати свій телефон. Коли я зайшла на кухню,в дім мокрий Джош
—дівчаат, на вулиці ливень пішов. Такий сильний, жесть
—дощ?! Хто куди, а я на вулицю
Дощ-моя слабкість. Я обожнюю гуляти під дощем,навіть якщо потім буду хворіти
—таак,Евеліна ні—крикнув Джош,але я вже вибігла на вулицю. Хах, я бігала по вулиці під дощем, або просто стояла, поки Несса знімала це все діло на телефон. Через хвилин 15 мені крикнув Джош
—Евеліно, мені подзвонив Вінні, і через 40 хвилин він тебе забере, тож якщо ти не хочеш від нього отримати, то бігом зайшла в хату, бо ти вся мокра
—бля, мені треба сушити волосся!
Я забігла до хати,Несса віддала мені рушник, фен і мій одяг в якому я приїхала, а від Джоша я отримала потиличник. Відразу я пішла у ванну, де почала сушити геть мокре волосся. Через хвилин 20, коли я досушила волосся, я змила макіяж, який і так був потікшим, та забрала у Несси косметику, щоб знову намалюватися. Якраз через хвилин 20 я домалювалася, перевдяглася, та вийшла до друзів
-Ава, якщо ти захворієш, я тебе вб'ю своїми ж руками!-прошипіла Несса, коли я зайшла до кухні
-та все буде нормально, не переймайся. Джош де?
-він разом з Вінні в гаражі шось роблять. До речі, дуже смачні млинці!
‐так, Несс, будь ласка, скажи Вінні що я поїла, добре?
-аа, добре, але ж Евеліно, якщо так буде постійно, твій стан погіршиться
-все нормально. Може по шейку?
-мм, давай!
Що ж, ми відкрили 2 баночки з напоєм та печиво. Дивний набір, але нічого страшного. Буквально через хвилин 5 на кухню зайшли хлопці
-хах, шейк значить, Ліно? Так, вона їла?
-так-в унісон сказали мої друзі, на що я ледь помітно посміхнулась
-мм, ну добре. Їдемо додому?
-таааак!
-тоді до наступної зустрічі
-Вінн, ти іди до машини, я зараз-відповіла я, на що брат лише одобряючи хитнув головою, і вони разом з Джошем вийшли
-ну все, Несс, бувай, Вінні ні слова!-крикнула я і засміялася, та обійняла подругу
-бувай, і тільки спробуй тут мені захворіти
-та все буде нормально! Все, я пішла
Я вийшла,обійняла Джоша, поки брат чекав в машині
-сонце,не смій хворіти і не смій палити, зрозуміла?
-вхахпх, ти що мені,тато?
-якщо ще раз побачу, що палиш про це дізнається брат)
-ойй, ну добре,бувай!-крикнула я і сіла до машини. Щоб уникнути питань про їжу і так далі, я залипла в телефон.
-як день пройшов, що робили?-запитав брат щоб розвіяти тишу в машині
-Джош шось в гаражі робив, ми з Нессою серіал дивилися та млинці готували. Нічого цікавого, а ти чим займався?
-я теж в гаражі всілякий хлам розбирав
-батьки вдома?
-поїхали в гості до сім'ї Відернса. Вони шось по бізнесу збирались то обговорювати
-ну то й добре
Ми приїхали додому. Я пішла перевдягатися, потім пішла на кухню взяти чай, бо в планах було подивитися фільм
Але поки я наливала собі чай, на кухню прийшов брат, аби повечеряти.
-Ліноо, будь ласка, приготуй що небудь-промовив він і подивився на мене кішчачими очима
-та добре, що хочеш?-сказала у відповідь я та відкрила холодильник
-та хоч шось
-карбонара тебе влаштує?
-ти ще питаєш? Звичайно!
-прекрасно, дочекаєшся півгодинки, поки я приготую? - запитувала я поки діставала все необхідне для приготування
-звісно, я у себе буду, добре?
-окей, я тебе покликаю
-дякую, сонечко-він підвівся, поцілував мене у маківку та вийшов із кухні
Як я і обіцяла, через пів години на столі перед Вінні стояв мій кулінарний "шедевр"
-господи, це прекрасно!
-аххаахха, ти так кажеш, ніби я тобі лобстерів приготувала!
-мені і цього достатньо
-от і добре-я поїла разом з ним, бо не хочу морити себе голодом-не забудь помити посуд будь ласка
-нема питань
Я повернулася в кімнату. Нарешті моя голова опустилася на м'якеньку подушку та я заснула...
Наступний день 4:57
10 квітня
Я прокинулась від сильного жару та кашлю. Я до останнього сподівалася шо це не застуда. Щоб не розбудити Вінні, який спить у сусідній кімнаті, я пішла на кухню за водою або чимось теплим та ліками. В очах все розпливалося коли я йшла по сходах. Господи, ну тільки не цеее
На кухні я налила собі води. В аптечці знайшла жарознижувальне, таблетки від слабкості і від болю в горлі. Я абсолютно нічого не шарю в оцих ліках, тому мені довелося читати інструкцію. Поки я читала першого препарату, на моє плече опустилася рука. Я здригнулася, та повернула голову, звісно там стояв брат, хто ж ще?
-сонце? Що сталось?
-та...нічого такого. Шукаю таблетки від аллергії-я не кажу правду того шо не хочу щоб він хвилювався. А вилікуватися я й сама можу
-Евеліно, ти не зможеш збрехати мені, я тебе занадто добре знаю. Що з тобою?- той приобійняв мене за плечі
-якась фігня накрила, ніби то жар,я не знаю-після моїх слів брат приклав свою руку до мого лоба
-тааак, все зрозуміло, пішли
Брат завів мене до моєї ж кімнати, та примусив поміряти температуру
-Лін, в тебе 38.6. Зараз вип'єш жарознижувальне та лягай ще спатки, завтра вже лікувати тебе будемо
-гаразд
~Від обличчя Вінні~
Що ж, ця мала захворіла,а лікувати її буде дуже складно, бо вона ненавидить ліки,тим паче лікарів. Ще й нагодувати її треба буде.
Зранку я намагався шось приготувати, але таких вмінь я ніколи не мав. Молився богу щоб гуркіт від кастрюль не розбудив Евеліну. Але не почули мої молитви, бо поки я рився в холодильнику, вона зайшла на кухню
-добрий ранок-прохрипіла сестра та налила собі води
-Евеліно, якого біса ти встала, ще й босоніж, ти ж хвора!
