~Від обличчя Евеліни~
Зранку я ледве-ледве змогла відкрити очі та встати з ліжка. З кухні почула гуркіт посуду, мабудь брат намагається шось приготувати. Що ж, застуда застудою, але приготувати шось треба. Я абияк спустилася по сходах ні разу не впавши! На кухні стояв брат та шось дивився в холодильнику
-добрий ранок-я здивувалася наскільки в мене хриплий голос
-Евеліно, якого біса ти встала, ще й босоніж, ти ж хвора
-Вінн, не псіхуй ти, що одразу кричати? Ти тим посудом гримиш вже півгодини
-вибач, я думав тобі шось зготувати, але я не вмію. Зараз краще доставку замовимо
-та давай я приго...-вона не встигла договорити, бо майже одразу була перебита братом
-ні, сонце, ти хворієш, і як на мене ледве на ногах стоїш, тому давай в кімнату топай швидко, я зараз прийду
-командир йобаний-прохрипіла я та пішла до кімнати
-ти ще поворчи там шось-крикнув Вінні у відповідь
Через хвилин 5 брат прийшов до мене в кімнату
-міряй-він протягнув мені термометр
-38,7. Ну, сбробуємо збити таблетками
-Вінн, а де батьки?
-ще не приїхали, але мабудь годинки через 2-3 будуть
-блін, якщо мама дізнається шо я захворіла,мені капець
-та не панікуй, все нормально буде
Через вікно я робачила що до наших воріт під'їхав кур'єр
-о, це наш сніданок приїхав, почекай пару хвилин, зара прийду-брат підвівся та підстрибуючи побіг до дверей а я посміялася з такої реакції
Поснідавши панкейками та зеленим чаєм. Потім я вирішила подивитися фільм, який так і не встигла переглянути вчора. Через хвилин 40 його просмотру, мене відволік сигнал машини,мабуть то батьки. Я зробила вигляд ніби все в нормі, прокашлялася та спустилася в хол. В дім швидко забігла матуся, а за нею зайшов тато. Мама одразу побігла в їх спільну кімнату, та почала збирати речі
-мам? Що відбувається?
-Евеліна, ми їдемо на 2 тижні разом з Відернсами до Канади. Нам по роботі. Дім залишаємо на вас, гроші ми вже перевели тобі і Вінні на картку. Ти відповідальна за те щоб ви не сиділи голодні, а Вінні за чистоту в будинку. Дім не рознести!
-Евеліна, ти за старшу! Прослідкуй щоб Вінні з друзями не переламали тут все-додав батько
-добре! Коли ви їдете?
-наш літак через 3 години. Як тільки ми зберемо усі речі, ми поїдемо, бо треба ще заїхати у офіс
-зрозуміло. Якщо шо, ми у себе-нарешті подав голос брат, та підхопивши мене за руку ми пішли на другий поверх до мене в кімнату
-сонце, тобі легше?-спитав той коли я сіла на ліжко
-угу, все нормально, не переймайся. Як раз батьки їдуть, та й мама нічого не помітила
-ти не проти якщо до мене ввечері хлопці прийдуть, але ми тихо, обіцяю-спитав той та подивився в мої очі
-тю, ти ще й питаєш? Звісно, хай приходять
***
Десь через півтори години батьки поїхали, а через ще півгодини приїхали друзі Вінні. Я спокійно сиділа у себе в кімнаті не маючи бажання йти до них. Але в якийсь момент мене охопив дуже сильний жар та головний біль. Як на зло, ліки від голови залишились в аптечці, яку брат відніс на місце, тобто на кухню. Робити нічого, паніку піднімати я не збираюсь, тож, підвівшись, я пішла на перший поверх. Вже на кухні налила собі стакан води та почала шукати в аптечці ліки. На гуркіт від коробки прийшов брат
~Від обличчя Вінні~
Ми з хлопцями сиділи у залі, грали в плейстейшн та пили сидр. Але я почув гуркіт коробки з кухні, мабудь то Евеліна прийшла шось шукати. Я підвівся, та попередив хлопців шо я зараз прийду, пішов туди, щвідки було все чутно
Мої думки підтвердилися. На кухні, біля шафи стояла моя сестра та рилася в аптечці. Але виглядала вона зовсім в'яло
-Ліно? Шо шукаєш?-я підійшов до неї та акуратно розвернув до себе за плечі
-таблетки від голови-тихо промовила вона
-ти дуже гаряча, пішли поміряємо температуру
-не треба, все нормально, вип'ю ліки та пройде
-Евеліна Ава Хаккер, зі мною марно сперечатись, пішли
-аа, гаразд
Вона пішла до кімнати, а я, забравши аптечку, пішов за нею. Але ця мала зупинилася біля сходів, та, в прямому сенсі ледве не впала на підлогу, аби я її не перехопив! Втратила свідомість
