Він обличчя Евеліни
Я обійняла Джоша та сіла в машину
Як тільки ми від'їхали від будинку, брат почав розмову
-Лін
-М?
-ти мені збрехала вчора, коли сказала що поїла зранку, так?
-ні, чого ти так думаєш?
-Евеліно, я знаю що тобі вчора було погано коли ти сіла вечеряти. Чого ти мені брехала? Я ж не буду тебе сварити, я просто хочу допомогти
-я не хотіла наводити весь цей кіпіш та паніку. В мене все нормально, я можу і сама впоратися зі своїми проблемами, тим паче в мене їх нема- брехня, чистої води брехня
-я ж бачу, що щось не так. Ти намагаєшься казати правдоподібно, але я знаю тебе,Лін. І зараз точно не все нормально. Не бреши мені, будь ласка. В тебе не виходить
-пробач...-тихо промовила я і з моїх очей почали текти сльози. Я намагалась не показувати їх, але....
-ну, сонце, ти чого-брат зупинився та обійняв мене
-я не спеціально. Просто
-просто що?
-просто я не хотіла розчаровувати тебе. В тебе своє життя і багато своїх проблем. Якщо ти за мене ще будеш турбуватися, то все піде напереворот. Ти і так знав що зі мною
- сонечко, я завжди буду підтримувати тебе. Якщо тебе щось тривожить, ти завжди можеш розказати мені, а не вдягати маску. Будь ласка, я не хочу щоб ти шугалась від мене та боялася сказати правду, як є, домовились?
-угу
Вінні знову завів машину та ми поїхали далі. Чесно, хотілось плакати
По приїзду додому брат змусив мене поїсти, але, спочатку треба було приготувати. Ми вирішили що картопля з м'ясом по французьки ідеальне рішення. Десь півтори годинки ми то все шаманили. Це було довго, але точно не нудно
-Ліна, все готово, спускайся
-зараз- я взяла телефон та спустилася вниз на кухню, де брат вже розклав їжу по тарілкам та налив нам сік. Я з'їла грам сто картоплі і трохи м'яса
-може, давай подзвонимо батькам-запропонувала я
-о, давай. Зараз принесу ноутбук!
Через хвилини 3 ми вже дзвонили мамі по фейс тайму. Як не дивно, вони взяли трубку
-Ну нарешті ви нам подзвонили!
-мам, на починай, краще розкажіть як ви там
-все нормально, через тиждень повераємося додому! Але не самі, з нами приїдуть сім'я моєї подруги з канади! В них син віком як Вінні та дівчинка, років 9
-ну бліін
-так, без блинів мені тут- пригрозив батько та ми посміялися
-Вінні, невже ти вмовив Евеліну поїсти-здивовано проговорила мама
-в мене це виходить краще ніж у вас-посміхнувся брат та я разом з ним
-вибачте, любі, нам треба їхати, я обов'язково передзвоню вам ввечері! Вінні, слідкуй за Евеліною!
-добре, мам. Бувайте!
Вони скинули трубку
-чула що батьки сказали? Ти під моїм наглядом!
-чуєш ти, дорослий. Зараз по шапці отримаєш
-та ну, ти мене навіть на наздоженеш
-хочеш перевірити - я по хитрому усміхнулася
-а давай-відповів брат та побіг, а я за ним
Ми бігали по всьому будинку, и під кінець вже не я за ним, а він за мною
-я ж тебе наздожену!-кричав той
-нііі-істерично вопила я
Він все ж так мене схопив
-добігалась, сонечко
-фууух
Ми прибрали на кухні та розійшлися кожен по своїм справам. Я вирішила вийти погуляти до парку. Я вдягнула чорні джинси та білий топ на бретельках. Взяла з собою чорну сумку, туди поклала навушники, цигарки, гроші, м'ятну жувальну гумку,ключі, блиск для губ та парфуми. Розчесала волосся та зайшла до Вінні, щоб попередити що я іду гуляти
-Вінн, я іду гуляти
-стоп. Ти замезнеш, Ліна- суворо сказав брат, та підійшов до мене
- не замерзну
-Евеліна, тобі буде холодно
-Вінні, не починай, якщо мені реально стане холодно, то я повернусь додому
-гаразд, я запам'ятав. Ти нещодавно хворіла, тобі не можна мерзнути
-я знаюю
Ми спустилися вниз, я взулася та вийшла у двір. На мене подув холодний вітер, моя шкіра покрилася мурашками
-я ж казав, сонце-усміхнувя брат- зараз принесу толстовку
Через хвилину він првернувся, та віддав мені свою толстовку, білого кольору с малюнком на спині
-дякую. Все, я пішла
-акуратно там, добре?
-так
Він обійняв мене так я вийшла с двору. Коли я дійшла до парку, я дістала цигарку та підпалила одну. Поки я йшла та літала у своїх думках, хтось поклав мені руки на плечі. Я смикнулася та повернувши голову, побачила морду Брайса та поряд з ним Джейдена і ще двох хлопців
-о, привіт- сказала я та затушивши цигарку, викинула її
-і тобі. Палиш? - відповів Брайс та сузив очі
-ні, блін, на велоспеді катаюся. Вінні не кажіть!
-ми як раз збиралися його покликати до нас. Ти тут сама? - спитав Джейден
-так. Якщо хочете, то можете сьогодні до нас зайти, думаю Вінні буде не проти
-а батьки?
-вони в шось по типу відрядження поїхали
-тоді прийдемо, зараз зателефоную йому- Джейден відійшов
-Брайс, може познайомиш? - звернувся до нього один з хлопців, які була мені не знайомі
- А, так, точно. Дивіться, хлопці, це Евеліна, молодша сестра Вінні. Ліна, це Гриффін, а це Тайлер
-буде знайомі - відповіла я та натягнула посмішку
-що ж, Вінні не проти, давайте заїдемо в магазин, та до вас виходить
-ви їдьте, я потім сама прийду
-Вінні нам голову відірве, якщо ми тебе одну залишимо, тож ти їдеш з нами
-ой, ну і біс з вами, добре
Ми підійшли до машини, Брайс сів за кермо. Доїхали до магазину, набрали алкоголю, їжі. Також по дорозі мені подзвонив брат, та вмовляв вдома щось їм приготувати. Тож, я вирішила, що паста с креветками в сирному соусі буде якраз. Скажу чесно, їхати з чотирма хлопцями в одній машині було стрьомно, але я намагалася не показувати емоції. По приїзду додому, я приготувала для них ту пасту і по швидкому свалила в кімнату та вирішила помалювати
