Будь ласка, не дивись на мене.

Він мій брат.

На ранок очі Шу Дзіня трохи опухли.

Колега був шокований і подумав, що травма його коліна була серйозною. Шу Дзінь – молодий, наймолодший серед новачків у компанії, і виглядав так, ніби ріс він балуваним. Вчора він сказав, що в його домі нікого немає. Колега спочатку подумав, що немає саме в тому значенні, але потім знову це обдумав. Можливо, Шу Дзінь розсварився зі своїми родичами і з'їхав.

— Все серйозно? — запитав його колега, — Мені викликати лікаря?

— Не потрібно, — відповів Шу Дзінь, — Я просто не виспався.

Вони пішли поснідати, повернулися в номер, аби забрати речі, і пішли до стійки реєстрації виселятися.

Вранці виїжджало багато людей – один навіть почав сваритись із готелем, але йому все одно довелося стати в чергу.

Спочатку вони деякий час лежали в ліжках, поки його колега безперервно дивився на свій годинник і бурмотів під носа, що сподівається не запізнитись на літак.

Та зараз Шу Дзінь стояв позаду нього з валізою, і вже вдруге дивився на ліфт.

Сцена, що вчора розгорталась перед ліфтом, досі нервувала його.

Готель був повен людей, що приходили в нього та покидали його, та всі проходили повз.

Якщо вони справді запізняться на літак, то зможуть залишитись тут іще на день.

Шу Дзінь, на диво, не вважав це проблемою.

Зрештою, виселилися вони вчасно. Готель доставить їх до аеропорту, тому їх попросили трохи почекати в холі.

Цього разу їм заздрили багато колег, тому в чаті було жваво.

Шу Дзінь з нудьгою дивився на розмову й жарти в ньому. Хтось досі теґав його, і питав, як він компенсує колегам те, що таку поїздку подарував Лінь Вану.

Адже саме Лінь Ван поїхав з Шу Дзінєм. Кілька днів тому він запостив, що Шу Дзінь не прийняв його гроші, коли він запросив його пограти в групі, – про цю прикрість вони пам'ятають й досі.

Шу Дзінь був досить популярним у компанії. Побачивши жарт, він відповів:

[Прилечу сьогодні, і запрошу вас усіх на вечерю.]

[Згода. Сяо Шу, я хочу шашлики.]

[Гарячий горщик.]

[Шашлик на грилі! Я хочу посмажити шашлик!]