Будь ласка, не дивись на мене.

Студент, якого спонсорує його батько.

В цій позі Шу Дзінь був набагато вищим за Шен Сінхе.

Він лише пирхнув, і слухняно повис на Шен Сінхе. Його зір затуманився, але йому було байдуже, куди Шен Сінхе збирався його віднести. Він опустив голову, обхопив руками потилицю й щоку Шен Сінхе та поцілував його.

Вночі в кімнаті навіть тихіше, ніж удень.

Дихання Шен Сінхе миттю стало важчим.

Те, що він придушував з моменту їх зустрічі, спалахнуло.

Вони глибоко цілувалися, йдучи до кімнати, їхні губи та язики спліталися, майже шалено вимагаючи один одного.

Обоє почувалися, немоби у вогні. Щойно вони увійшли до спальні, Шен Сінхе притиснув Шу Дзіня до холодної стіни, грубо поцілувавши його вухо та вкусивши за шию.

Піжаму Шу Дзіня високо підняли, і він двічі вигукнув ім'я Шен Сінхе.

Та його голос заглушували звуки дихання, тому він ще двічі тихенько покликав його – «брате»

Шен Сінхе здавався спокійним, коли розкривав презерватив, але Шу Дзінь через нього почувався болісно. Шен Сінхе витягнув кутик подушки з його рота, й замінив його власним пальцем, аби він кусав.

Вони так інтенсивно рухалися, що величезне двоспальне ліжко королівського розміру почало скрипіти.

Шу Дзінь поглянув на нього очима, сповненими вологи; його обличчя й тіло розчервонілися, мов у розвареної креветки.

Шен Сінхе охрип:

— Підійми ноги.

Шу Дзінь тоді помився намарно.

Шен Сінхе відніс його, і знову вимив. Шу Дзінь вже не був слабким хлопчиком, та коли він спробував підвестися з ванни, його ноги затремтіли, тож він мав дозволити Шен Сінхе понести його знову.

Простирадла дещо забруднились, через що Шен Сінхе, здавалось, завагався, на що Шу Дзінь на його руках сказав:

— Я спатиму тут.

Матрац був неймовірно м'яким, тож, коли він ліг, йому здалося, наче він потрапив у хмари.

Він повернувся на бік, і уткнувся обличчям в подушку. Від того, що Шен Сінхе скрутив мочку його вуха, його спина заніміла, а обличчя знову почервоніло.

— Я куплю ліки, — сказав Шен Сінхе.

— Не варто, — відповів Шу Дзінь, — Вже пізно.