Я люблю тебе!

9 частина,

Прийшовши до своєї кімнати,я хотіла поспати. Спала я довго а коли встала вийшла на вулицю.
Побачивши біля лабіринту всіх,я захвилювалася і підійшла
-Що сталося? Чо ви тут топчетеся?
Спитала я
-Та вже час як мали із лабіринту вернутися,а їх немає ми хвилюємося, надіємося вони встигнуть.-сказав якісь хлопець з
купи
-А хто сьогодні побіг?
-Томас і Минхо.-відповів той же хлопець з купки
Я пройшла в перед і стала біля Ньюта і Галли.
-5хв, надіюся встигнуть-сказав Галли
Ми ще постояли,всі дуже хвилювалися і я разом з ними
-2хв,..деж вони -дуже схвильовано сказав Ньют.
і тут ми їх побачили Томас і Минхо дуже швидко бігли до виходу. І вони встигли 1 хв до закриття лабіринту вони вже біля нас майже всі вже розійшлись і як тільки хотіла піти я
-Біжи
Раптово появився, і сказав Фред
-Що?
-Ти обіцяла слухатися.
Я не посперечалася і рухом забігла в лабіринт, мене ледь не прищимили двері лабіринту.
Мене хотіли зловити за руку Ньют і Галли ,але вони не встигли.
І от я там в цьому жуткому місці.
-І навіщо мене тепер тут?-спитала я
І одразу ж появився Фред
-Вже нелякають мої раптові появлення?-смішком сказав Фред
-Хах, я вже звикла, так нащо ти мене сюда притягнув
-Нам, тобто тобі потрібно знайти грівера.
-Що? Навіщо?
-Ти маєш його вбити. І тоді сили ти пробудеш.
-Клас, І як же я маю його вбити?
-Побачемо,а зара ідемо шукати грівера.
Ми пішли на пошуки грівера
"Ньют"
Один промах і Джейн забігла в лабіринт,я хотів її зловити за руку але не вспів. Навіщо вона туди забігла. Почалася велика паніка всі не аби як хвилювалися.
-Навіщо? Що вона там забула -спитав Томас
-Незнаю-сказав Галли
Алби скликав великі збори і вони вирішили що ми будемо чекати і дежурити біля входу в лабіринт.
І якщо пощастить то Джейн виживе і повернеться.
Ми всі дуже сильно хвилювалися особливо я, від однієї думки що вона не повернеться в мене йшли сльози.
"Джейн"
Ми ходили і шукали грівера, але його ніде не було
Аж тут ми почули цей звук його кігтів по стіні лабіринту.
Я дуже сильно злякалася
-І як же мені його перемогти?
-Це дуже легко, просто довірся мені і собі.
Ледь встиг договорити Фред коли заду мене проявилося воно це чудовисько
Я побачила його і рванула куда тільки бачила
Воно доганяло мене я ненажарт злякалася
Але бігла в надії що ні за одним поворотом не буде тупіка.
Але ось ця глуха стіна проявилася перед очима,а грівер все підходив блище.І ось він рванув на мене,я вже опиралася на стіну і закрила очі.
І ось коли вже 3-2 кроки і він буде біля мене. Він вже почав кричати жахливими звуками
-Ні.Я не хочу.......я хочу жити ,я не помру......ні
Кричала я чудовиську
І ось в один міг я перестала чути,
Ці звуки.Я відкрила очі і побачила наполовину роздертого грівера
Тут подивився Фред
-Що.....як ?
Спитала я
-Молодець ти перемогла його однією лиж жагою жити.
-Вав це так круто
-Так, тепер ти пробудила свої сили і нам залишилося тільки їх розвити.
А зараз вертаймося до глейду скоро ранок,
І я попрямувала за Фредом