The Neighbourhood - Softcore
За словами Ю Рі вечірка після показу має більше вагу.
Зараз Чімін в цьому переконався сам. Якщо перед показом до нього підходили люди зі списку помічниці, то зараз це були усі бажаючі серед запрошених.
З кожним келихом шампанського Чіміну ставало легше відповідати на однакові питання. І вже коли всі розбрелись маленькими групками, він зміг присісти разом зі своєю помічницею.
— Все пройшло добре?
— Так, пане Пак. Звісно деякі деталі можуть ще викритись, але в цей момент все нормально.
— Нормально це так сухо.
— Стабільність має за собою велику перспективу. Не варто цього недооцінювати.
— Гарна робота Шин Ю Рі. Я тобі дуже вдячний за те що потурбувалася за мене сьогодні.
— Без вашої праці цього всього б не було. Дякую і вам.
Вже під ранок Чіміну дуже закортіло гострого рамену. Він побіг на сусідню вулицю так як і був: в зім’ятому, хоча і дорогому костюмі та залишками укладки.
В супермаркеті покупців окрім нього не було, тому він неспішно пішов гуляти рядами.
Йому все здавалось, що дещо все ж він впустив. Щось треба було зробити і зараз він шукав відповіді між рядами з газованими напоями та чіпсами.
— Точно! Боже, Чімін!
Продавчиня слідкувала за його метушливими діями, поки він діставав з кишені телефон.
— Ю Рі, вибач будь ласка. Нічого не трапилось. Тобто, я хотів дізнатися, чому критика не було на вечірці?
— Ви мене налякали. Ох, а чому ви питаєте? В цьому немає нічого поганого, якщо ви про це. Це нормальна практика. Тому не хвилюйтесь.
— Але він був запрошений?
— Зараз.
Було чутно, як жінка говорить щось пошепки і потім легке човгання капців.
Чіміну стало ніяково. Мало того, що розбудив помічницю, ще й не подумав про те, що в неї є родина врешті-решт.
— Так, Чон Хосок був запрошений. У відмітках не було, що він приходив. Але знову повторю вам, пане Пак, нічого поганого в цьому немає.
— Так. Так. Розумію.
До супермаркету зайшов молодий хлопець в формі кур’єра. Думки Чіміна закрутились і він моментально випалив у слухавку.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Обіцянка неквапливої надії
FanfictionОбіцянки дані в момент найвищого ступеня щастя, або горя - запам'ятовуються на все життя. Хосок має декілька таких - одну з них він дав самому собі. Чімін, навіть, не здогадується, що може стояти за кинутою колись фразою.