Друкарська машинка

Частина без назви 3

Юнгі причепурюється. Зачісує волосся на два боки випадково знайденим гребінцем, пальцями намагається підрівняти кучерики, дивлячись у дзеркало на свою задоволену пику. За стіною хтось пилотяжить, готуючись до гостей, перебиваючи тиху музику в телефоні. Він одягає сорочку чорного кольору, що щільно облягає грудну клітку, яка, на щастя, була не такою ж худорлявою, як ноги, і натягує штани.

Передчуття зустрічі створює ідеальний стан для роботи і він справді натхнений, тільки самої ідеї немає. Що робити, якщо настрій з'явився, але цілісність і плани від цього не стали більш прозорими? Що писати-то? Над чим працювати? Це як чекати кілька днів на завезення товару до крамниці, дочекатися нарешті і, побачивши як розвантажують коробки з омріяними цукерками, мати на увазі, що купити це добро неможливо. Прикро ж. Природно, що не до глибини душі, але трапляється.

Юнгі залишилося трохи менш ніж п'ятнадцять хвилин до виходу, і нічого більш розумного, ніж почистити втретє зуби, він не придумує. Наче він збирається на побачення, їй богу. Абсурд. Ще стосунків із дріб'язковими малолітками йому не вистачало. Ну симпатичний він... трохи зовсім, милий, коли соромиться, ось і весь позитив. Напевно. Він не знає. Не важливо. Боже, та про що він узагалі думає?

Пасту намазує на зубну щітку, покусуючи губи в роздумах, і треться язиком по зубах, рецепторами відчуваючи смак хімічного кавуна. От цікаво, а яким Чімін користується парфумом? Чи в підлітків це зараз не модно? Чи він не підліток? Виглядає на двадцять. З гачком. А скільки цей "гачок" під собою приховує, незрозуміло.

Юнгі підіймає погляд на своє відображення в дзеркалі й хмуриться.

- Чуєш ти, - тикає він у дзеркало зубною щіткою, - педофіл чортів, а ну на дітей не задивляйся.

Який у нього огидний смак на людей. Над ним насміхаються за паління в недозволеному місці (напевно), а він тут думає про кривдника, як про когось "миленького" і все прощає через вік (який він усе ще не з'ясував).

Юнгі полоще рот і вмивається, а точніше збризкує обличчя холодною водою з-під крана, намагаючись не зачепити волосся. Протяг із-за відкритого вікна прибиває двері, лякаючи таким гучним звуком серце, яке тільки щойно заспокоїлося. Він вдихає і видихає повітря кілька разів, поправляючи сорочку, що вилізла зі штанів. Зазвичай він швидко йде, не затримуючись у місці, де занадто багато зайвих і дратівливих звуків, а також вологості. Особливо з огляду на той факт, що за стіною живуть жінки - раніше одна лише бабуся, тепер мама Чіміна і Юмі. Зі шкідливості можна і хлопчиська туди вписати, щоб побурчав трохи більше та голосніше. Не хотілося їх особливо обмежувати, стіни то тут найтонші, навіть не поссати нормально. Але сьогодні все йде не за планом.