Друкарська машинка

Частина без назви 6

Юнгі зустрічається з головним редактором уранці четверга, напередодні випивши кави й з'ївши приготовані Чіміном бутерброди. Ті, на щастя, не згоріли й були цілком їстівними, ще й залишили в серці трепетну любов. Нині сказати, що задиристий хлопчик із милим личком стане таким добрим до нього, фантастично приємно, а не напрочуд дивно.

Чоловік поправляє окуляри на переніссі, і Юнгі повторює цей жест за ним, наче папуга, силкуючись не вирубитися на робочому місці. Букви зливаються в одну незрозумілу грудку, а розмова з чужих вуст нагадує трель будильника в довгоочікуваний вихідний день. Авторам важко жити в ритмі звичайних людей, особливо, коли на плечі звалюється купа проблем, і не всі вони пов'язані з приємними речами.

Чоловік починає нудіти про своє особисте враження про книжку і переказувати всі недоліки, що зумів знайти, хоча Юнгі не вважав їх серйозними. Бувають же такі занудні люди, хоч стій, хоч падай поруч із ними. Він би вважав за краще просто піти, але, бажано, не мити підлогу в університеті.

- Так-так, звісно, - каже він у відповідь на чергову репліку чоловіка і ніяково поправляє волосся, що впало на лоб, коли той образливо підіймає брову. Певно, Мін промахнувся з відповіддю, але знаку не подає, тільки либу тягне, як дурень.

- Що ж, гаразд, бачу ви трохи втомилися, договір підписано, запитань не залишилося, - ображено бубонить співробітник редакції, збираючи стос папірців на столі. На одному з файлів явно видно обкладинку книги, виконану в темних тонах, і підпис Юнгі, з особливим псевдонімом, який спав йому на думку пізно вночі в п'ятнадцять років.

Це наштовхує його на роздуми. Адже всі деталі зв'язувалися в єдину композицію, іменовану життям. Люди були різні й долі їх точно не можна назвати ідентичними, кожен залишав після себе особливий слід. Танцюрист - перше професійне взуття, що терло мозолі, але було рідним, кухар - тепло в серці любителів поїсти, які пам'ятають особливий смак його страв, а він, як письменник, оточивши себе буквами, залишив розповіді. І читаючи відгуки власних читачів, розумів, що не дарма старався стільки років. Перша книжка підкорила багатьох, а от що буде з другою, поки що залишалося в секреті.

Навіть якщо критика чоловіка була виправданою, і люди не оцінять старання, то тепер є людина, що підтримає його - Чімін. А він своєю чергою зробить усе, що в його руках, для нього, і неважливо, що там буде далі. Юнгі вразливий, але відхідливий і вміє вилізти з будь-якого лайна. А сьогодні спробує запхати чужу голову в у полум'яну смітникову яму, щоб чаша терезів Феміди встала на місце і батько Чіміна обпік свою смердючу дупу і гнилий рот.