Друкарська машинка

Частина без назви 5

Смак остиглої швидкорозчинної кави нагадує йому про минулу роботу, а Чімін, що не пішов додому і лежить на його дивані, про майбутнє. Нехай Юнгі й сам дозволив гостеві залишитися, знову сконцентруватися на тексті не міг, тепер усі літери здавалися чужими і складалися не в слова, а в масу незрозумілих уривків. Чімін його спину пропалював поглядом, брехав, що досліджував ковтунці на футболці, і смоктав льодяник, кажучи, що просто бажає солоденького після сексу.

Сам факт того, що вони ніяк не обговорили те, що сталося вночі, Юнгі не напружував. Чімін не здавався тією людиною, що після першого сексу кличе партнера під вінець, а сам Мін не міг зрозуміти, що відчуває, тож із зізнаннями та іншим вирішив почекати. Варіант із тим, що від самотності поїхав дах, лишався вагомим, так само це могло бути простим потягом до симпатичного хлопця з "перчинкою", або ж усе-таки тим, що душа письменника шукала довгий час. Треба було подумати, познайомитися один з одним ближче, подружитися.

Перш ніж тріпати язиком даремно й обіцяти золоті гори, треба самому зрозуміти суть і пізніше від цього відштовхуватися. Граблі, що б'ють прямо в лоб нічогісінько не кайфова процедура. Чімін мовчки це підтримував, судячи з того, як легко прийняв тишу, що склалася, і валявся в чужому халаті на ковдрі, піднявши догори ноги та дивлячись в екран ноутбука. Навряд чи він щось міг розгледіти, за те Юнгі дратував будь здоров.

- Гаразд, не хочеш поїсти? - Юнгі ловить погляд Чіміна на собі, той показує знак "клас" великим пальцем і тикається обличчям у простирадла. Як кіт. Йому не вистачає тільки пухнастого хвостика, що бовтається за спиною.

- Тільки якщо ти готуєш, - додає Чімін. Він підводиться на ліктях, через що халат сповзає, слабко зав'язаний на талії, і підтягнуті груди, вкриті кількома засмоктуваннями, закарбовуються у Юнгі в пам'яті, здається, на віки вічні. Звичайне ж людське тіло - з плоті й крові, як і в нього, але бажання роздивлятися себе чи інших чоловіків у Юнгі не було, до Пака. Дзвіночок тривожний, адже алкоголю в крові залишилося не так і багато, а бажання не випарувалися.

- Добре, як тобі на сніданок рамен із шинкою, сиром і вареним яйцем? - Юнгі говорить так, ніби збирається пропонувати ще варіанти, але його порожній холодильник і шлунок так не думають. Уже друга година дня, а вони все ще валяються, наче напівдохлі тюлені, що, відкривши рота, чекають, коли в нього потрапить риба. Щоправда, один із них усе-таки працював, у Юнгі навіть очі трохи печуть, і окуляри віддавили перенісся, залишивши червоний обідок. Треба було купити нові, але лінь.