Хто завгодно, тільки не принц

Розділ 4

Ніріан напружив усі свої органи чуття, прислухаючися до розмови. Він не був певен, що почує щось дійсно важливе у цій розмові. Можливо, це навіть не ім'я його батька було. Проте інтерес переважав над здоровим глуздом.

— У чому це проявляється? — голос Ільви був одночасно стурбованим і невдоволеним.

— Ґріям, він... Він вважає, що від нас жодної користі, Ваша Величносте...

— Я не просив мені повторювати те, що я вже почув!

Ільва гаркнув так, що Нір аж здригнувся під дверима. І про всяк випадок зробив вигляд, що продовжує старанно намивати підлогу, а зовсім не підслуховує, що відбувається за дверима. Як же дивно було чути, що до Ільви дійсно звертаються за правилами, ніби до короля. Адже на монарха чоловік зовсім не був схожий. Це викликало дивний дисонанс.

— Пробачте, я лишень передаю те, що почув, — незнайомець дуже погано маскував збентеження у голосі.

— Те, що почув, чи те, що точно знаєш? Бо якщо ти гаєш мій час на якісь безглузді плітки...

У Ніра всередині все аж скрутило від цієї багатозначної тиші, що настала серед фрази. На якусь мить він навіть злякався, що це чоловіки замовкли через те, що зрозуміли, що їх підслухають. Але розмова продовжилась.

— Це слова Барильна, Ваша Величносте.

Нір аж здригнувся. Тепер він був упевнений, що йому не почулося — чоловіки говорили про його батька. Але який вони мають між собою зв'язок? Тим паче з Барильном. Адже це від нього Ільва врятував Ніра ще нещодавно. То вони у змові і це все було підлаштовано? Але навіщо? Що взагалі відбувається?

— Стосовно магічних, — продовжував незнайомець. — Він невдоволений інформацією, яку отримує. І той останній... Він був звичайною людиною.

— Якого дідька?!

Ніріан зовсім нічого не тямив у тому, про що ці двоє говорили. Проте крик Ільви змусив все всередині нього стиснутися так щільно, що юнаку забракло повітря. У нього навіть руки затремтіли, і він. очно знав одне — він би ні за що на світі не хотів опинитися на місці людини, на яку лютує Ільва.