Babysitting

Доброго ранку

Пак прокинувся через пів години і відчув смачний запах, який доноситься точно з кухні.
Чімін підірвався з ліжка, коли зрозумів, що він сам в кімнаті. Він ще не знав Міна добре і не міг йому довіритись повністю, тому хвилювався, чи з сином все добре. Його малюку все ж таки тільки 6 місяців.

Пак вийшов з кімнати і поплентався на кухню, звідки чувся голос Кунсу, бубніння Джунсуна і іноді - голос Юнгі.
Останній почув, що Чімін хлюпає босими ногами по плитці і одразу зловив себе на думці, що тому потрібно купити домашнє взуття, а поки не хай взує взуття Юнгі.

-Доброго ранку - тільки побачивши Чіміна, запитав Юнгі :
-Виспався?

-Доброго. Так, а ти, певне ні. Вибач, що..

-Все добре. Джунсун дуже слухняний хлопчик, он, Кунсу бавиться із ним. Сніданок майже готовий. А в ванній кімнаті все необхідне на тумбі, тож поквапся - посміхнувся Мін
Чімін повернув голову до дітей, що гралися і сказав Міну :
- Я швидко. Зараз лиш із хлопцями привітаюсь.
Кунсу тим часом вже летів в обійми до Пака і підпригнувши сказав :

-Доброго ранку
Чімін був трохи спантеличений через дії хлопчика, але швидко прийшов до тями, відповівши тому із посмішкою на лиці.

Вони знайомі із Міном лише декілька годин, а Пак відчуває такий спокій, ніби в нього так було все життя. Ніби він кожного ранку ловив в обійми старшого хлопчика і цілував у лобик молодшого, що розглядав нові іграшки, що йому приніс Кунсу.
Так спокійно і безпечно ..

Вийшов Чімін вже в іншій одежі Міна. Штани були трохи завеликі, тому трішки звисали, а кофта якраз такого ж розміру, як в нього

-Сідай сюди. Сніданок на тебе чекає. Джу я вже покормив, тому їж і не хвилюйся. Приємного апетиту

-Дякую. А ви з Кунсу поїли ?

-Так. Чай який більше полюбляєш ?

-Зелений. А де ти переноску взяв ?

-Це була переноска Кунсу. Я все ніяк не міг її викинути, ось знадобилась. Потрібно перебрати його дитячі речі і докупити щось малюку - задумливо говорить Юн

-Стривай. В нас все є. Дякую, звісно, але не потрібно нічого докуповувати

-Мені не шкода, справді. Я хочу допомогти. Дозволь мені піклуватись про вас

-Таатуууууууу ! Він плаче !

-Ой, вибач - спохватився Чімін, підходячи до сина і беручи його на руки.
-Підгузок.
Одне слово і всі все зрозуміли

-Давай я віднесу його у ванну кімнату. Рюкзак біля шафи на столику - беручи Джунсуна на руки, каже Чіміну
-Ну, і чого ? Зараз ми все швидко виправимо, так ? - розмовляючи із малям, йде до ванної кімнати
-Синку, принеси, будь ласка, іграшки. Нехай відволічеться трошки

Тим часом Чімін вже приніс рюкзак і взявши сина на руки, почав його роздягати.
Юнгі тим часом набрав трішки води в умивальник, щоб трішки покупати маленького.
Кунсу спостерігав за процесом і відволікав молодшого хлопчика, щоб той не плакав.

*******

-Вже друга година і я планував збиратися додому - посміхнувся Чімін

-І чого ти спішиш? Зараз він висохне, зігріється і тоді я вас відвезу додому

-Добре.

 
~~~~~~~~~~