Закохані відстанню(Покохати через 4 роки)

Частина 10

Jacob Lee — Demons (legendado)

Тишина в машині оглушує сильніше будь-якого вибуху чи пострілу. Це кричать почуття. Почуття в повній тиші. Хочеться сказати щось більше, ніж "Привіт" і "Давно не бачилися", але ніби рот зашили, зуби приклеїлися один до одного і навіть не дають видихнути.

4 роки

48 місяців.

208 тижнів.

1461 день.

35 064 години.

2 103 840 хвилин.

126 230 400 секунд.

Здавалося б, вони бачилися онлайн, спілкувалися, навіть були на весіллі їх спільного друга, але того дня відстань була більшою... Тоді вони були так близько фізично, але так далеко морально. Та сварка або непорозуміння, здається, занадто багато змінили.

Два незнайомці?

Можливо.

Чорт, вони ж розмовляли тиждень тому...

І що з того?

Це було щось на зразок "Привіт, як справи? - Привіт, нормально. А у тебе? - Теж нормально". Занадто тупа розмова?

Тоді чому вони все ще не розійшлися?

Або вже?

Вони пропустили цей крок? Або ще ні?

-Ти пам'ятаєш, коли ми останній раз зустрічалися, хен? - починає розмову Чімін. У нього серце б'ється, як ненормальне, чорний класичний костюм раптом починає душити, а волосся безжалісно заважає і хочеться його якнайшвидше зав'язати в якийсь хвіст, але укладку шкода.

-Три роки тому, на весіллі Хосока - усміхнувся Юнгі, все ще дивлячись вперед на дорогу, - але чесно кажучи... Чотири роки. Нормальна зустріч була саме тоді.

-Так, погоджуюся... - тихо сказав Чімін, - А сьогодні вже весілля Те, так швидко час йде... - сказав хлопець.

-Вибач, - разом говорять і синхронно повертають голови в бік, дивлячись один на одного в очі.

-Я не повинен був тоді приходити з нею, не повинен був ігнорувати тебе.

-Я повинен був запитати тебе, а не уникати і ображатися.

-Тоді мир? - Чімін тільки киває і посміхається відповідь, - Твоє коли?

-Що? - не розуміючи, про що йдеться, запитує Пак.

-Весілля? Або ти збираєшся бути сам усе життя?

"Здається, це кінець... Можливо, він вже має наречену або нареченого..." - промайнуло у думках Чіміна.