Ангел Охоронець[ЗАКІНЧЕНО]

11 частина

Х: Мені піти?
Ф: Так.

Цю відповідь Фелікс вже говорив на протязі декількох днів. Хьонджин все менше часу проводив з Феліксом та все менше появлявся на дворі. Фелікса стан не покращувався, йому ставало все гірше і гірше.

Л(лікар): Добрий ранок, Лі Фелікс..
Ф: Добрий ранок.
Л: У нас є дуже сумні новини для вас..
Ф: Які?
Л: У вас смертельна хвороба, і вона спадкова. Вам залишилось менше двох місяців. Ми робили все щоб вилікувати вас. Одна людина нам весь час передавала нам гроші щоб ми вас врятували, але хвороба перемогла. Ця людина колись заходила до вас кожен день.
Ф: Мені залишилось менше двох місяців?!
Л: Нажаль. Ми можемо вас відпустити додому, але у вас буде свій лікар який буде весь час біля вас.
Ф: Можете подзвонити Хван Хьонджину? Я хочу з ним поговорити.
Л: Так, звісно! Диктуйте номер.

Виклик.

Х: Ало, це хто?
Ф: Джинні це я.
Х: Фелікс? З тобою все добре?
Ф: Так, приїдь до мене.
Х: Вже вдіваюсь!

Виклик завершено.

Ф: Дякую.
Л: Містер Хван вас забере?
Ф: Так. А хто буде моїм лікарем?
Л: Якщо ви хочете, я можу бути.
Ф: Добре.

Через 20 хвилин Хьонджин вже був в палаті у Фелікса.

Х: Лікс, з тобою все добре?
Ф: Так, мені дозволили проходити лікування вдома.
Х: Як це добре! Я так за тобою сумував..
Ф: Я також, Джинні..
Х: Твоє самопочуття покращується?
Ф: Так!

Самопочуття Фелікса покращувались коли біля нього був Хьонджин. Насправді стан Лікса погіршувався з кожним днем, але Хьонджин рятував Фелікса. Вже пройшло майже два місяця як Фелікс проходить лікування вдома. Гуляти можна, все робити можна! Життя поверталось у свої рамки, хлопці частенько гуляли.

Вечір. 21:19

Х: Можливо підемо до ріки?
Ф: Можна!
Х: Пішли купимо щось смачненького та підемо до річки!
Ф: Звісно!!

Фелікс поцілував Хьона у лоб, та вони пішли до невеликого магазинчику за смаколиками. Через хвилин десять хлопці вже йшли до ріки, небо було вкрите зірками, все було дуже гарно! Скоро хлопці дойшли до річки та присіли на лавочку.

Ф: Джинні..
Х: Що?
Ф: Я хочу тобі дещо сказати, це про мій стан..
Х: Кажи..

Хьонджин різко став серйозним, а Фелікс сумним.

Ф: У мене смертельна хвороба, вона перейшла мені спадково.. Вже пройшло майже два місяця, а мені дали не більше двох.. Можливо сьогодні мій останній день.

Фелікс заплакав, а у відповідь Хьонджин обняв Лікса.

Х: Боже Лікс, чому ти мені не сказав!? Все буде добре, хвороба програє цю гру, ти будеш жити! Будеш!

Хлопці сиділи в обіймах більше години, вони говорили на різні теми, про зірки особливо.

Х: Ти завжди будеш сяяти як ось та зірка!
Ф: І ти! Ахаха

Хлопці просиділи ще десь пів години. Все ж таки Фелікс був правий, сьогодні - це його останній день.

Х: Бл#ть, Лікс! Прокидайся! Будь ласка!

Хьон почав трясти тіло Фелікса, в надії що той прокинеться. Сольоні сльози стікали по щокам, рукам, ногам. У Хьонджина була істерика, він майже задихався у сльозах. Через декілька хвилин Хьонджин подзвонив лікарю Фелікса, та той зразу приїхав до них.

Х: Фелікс знепритомнів!
Л: Без паніки!

Лікар почав перевіряти пульс, але його вже не було.

Л: Містер Хван, Фелікс помер. Мені дуже шкода, що нам не вдалося його врятувати..

Хьонджин не промовив ні слова. Він взяв у свої гарячі долоні руки Фелікса, які були дуже холодними. На прощання Хьон поцілував Фелікса та йому приказали йти додому. Похорони відбувались через декілька днів, на них прийшли Мінхо, Джисон, Хьонджин та Чонін. Хлопці підтримувалм Хьона як могли, але той був весь у сльозах. Хьон не міг жити без Фелікса. Пройшло вже майже п'ять місяців як Фелікса немає, та Хьонджин прийнявся йти на зустріч до Фелікса. На вулиці зима, -21 граду, холодно. Хьон вдів тонкий одяг, джинси, футболку та тонке пальто. Він написав на листочку напис "Ми скоро зустрінемось, Ліксі", запхавши листок у кишеню свого пальта він пішов на кладовище де була могила Фелікса. Сидів він коло неї дуже довго, поки не став замерзати, він дістав листок з кишені та взяв у руку.

Через декілька годин холодне тіло Хьона знайшли на могилі Фелікса з листочком у руці який мав напис "Ми скоро зустрінемось, Ліксі"

Джисон з Мінхо проклинають той день, а Чонін навіть не знав про це. Синмін коли взнав про це, ходив з посмішкою.

The end.

Дякуємо за те, що прочитали нашу історію! Ми дуже старались писати цю історію. Якщо вам не важко напишіть відгук до історії під цією частиною, будемо дуже вдячні!

Наразі ми пишемо фанфік пов'язаний з мінсонами, якщо ви хочете почитати заходьте на наш профіль та там зможете знайти його!

vioristory ♡