Частина 3.1. Дядечко(2 частина)

59 1 0
                                    

Наступного ранку прокинувся рано. Десь о шостій годині.

《Потрібно встигнути купити продукти, аби приготувати сніданок для Порше.》

Насправді, не назвав би це "прокинувся". Я тупо не спав усю ніч, бо не зміг викинути з голови думки про Кінна і його годинник.

《Не може бути, щоб він ось так просто залишив мене у спокої.》

– Ти останнім часом достобіса витрачаєш, – зауважив Порше, підозріло поглянувши на мене. Він кивнув у бік столу, заставленого різними вишуканими стравами. – На які гроші ти купив усе це? Гаразд, можеш не казати, це не має значення. Почнімо? Інакше я точно запізнюся до школи.

Сьогоднішній стіл значно відрізнявся від звичайного, але мене тішила думка про те, що я можу порадувати брата чимось ще, крім рису та варених яєць. Тут тобі і хліб з олією, і молоко, і сік, і навіть дрібно порізані скибочки м'яса, креветки та солодкий джем.

– Я дам тобі кишенькових грошей на тиждень, – я потягнувся до свого рюкзака і відрахував кілька купюр.

Очі Порше недовірливо розширились.

– Ще, сплатив тобі школу на місяць вперед.

Вчора, після деяких роздумів, я дійшов висновку, що найкращим виходом буде пустити всі гроші, які отримав за годиник, у діло. Так Кінну просто нічого буде з мене вимагати, а братик хоч якийсь час нормально харчуватиметься і не турбуватиметься про шкільні чеки.

– Очманіти! Брате, де ти стільки дістав?! – Порше здивовано дивився на мене.

– Взяв зі своєї заначки.

Звичайно, він мені не повірив. Продовжував дивитися в очі, поки я не занервував і не поспішив його:

– Ти, здається, спізнювався на заняття. Давай, давай, швидше!

– Не розтринькай всі гроші в перший же день! – крикнув я, проводжаючи поглядом братову спину, і полегшено видихнув, коли він зник за поворотом.

《Принаймні, наступні півроку можна не турбуватися про шкільні рахунки. 》

Комусь може здатися дивним, що, зважаючи на наше становище, я не перевів брата до звичайної школи. Насправді все досить просто: я не хочу, аби він відчував себе обділеним. Порше вчиться в цій школі з першого класу. Там же вчився і я.

《І нехай з батьками трапилося нещастя, я в змозі подбати про Порша замість них. Не допущу, аби він пройшов через те саме, що я. Поки можу працювати, намагатимусь зробити його життя кращим. Навіть якщо він сам переконує мене, що не потребує такої опіки, і не проти перейти до іншої школи.
Немає значення, як складно буде, або наскільки сильно я буду вимотаний. Я взяв на себе відповідальність, тому не відступлюся.》

You've reached the end of published parts.

⏰ Останнє оновлення: Apr 18, 2023 ⏰

Add this story to your Library to get notified about new parts!

син мафії та його охоронецьWhere stories live. Discover now