Хореограф

5

Але завтра не вийшло. В компанії знову виникла якась накладка зі зйомками кліпу Теяна. Чи то танцюрист якийсь загубився, чи ще щось, Техьон не дуже вникав, слухаючи швидкі пояснення Чонгука, коли той подзвонив об одинадцятій. Техьон в цей час тільки встиг продерти очі та доповзти на кухню, щоб заварити собі чаю. Наче вчора пив небагато, але голова все одно боліла. Мозок лише зміг вихопити найголовніше: Чонгук сьогодні буде зайнятий аж до самого вечора, і добре, якщо не до ночі.

Чімін, що перебрався з його спальні на диван, театрально вдавав, що помирає та вимагав або зробити йому міцної кави, або добити, щоб не мучився. Після двадцятихвилинного скиглення Техьон почав схилятися до другого варіанту. Треба було його вчора додому відправити, але ж ні, захвилювався, раптом Чіміну стане погано, а він там зовсім один. От і довелося спочатку тягнути його до себе, довго вмовляти нарешті влягтися спати, а потім весь залишок ночі слухати гучне сопіння прямо в вухо, бо Чімін закинув на нього всі кінцівки, а його плече вподобав більше за ортопедичну подушку.

Після обіду додому повернувся Юнгі, безцеремонно посунув ноги Чіміна з майже вже свого дивану та з комфортом розвалився на подушках, ігноруючи невдоволене бубніння поруч із собою.

- Чого сяємо зрання? Аж дивитися боляче, - висунувся Чімін з-під своєї ковдри.

Юнгі дійсно виглядав так, наче йому вручили Греммі, а він ще по дорозі додому оприходував конкурентів цією статуеткою в усі доступні місця.

- Зрання, авжеж. Майже третя година, - глузливо кивнув Юнгі.

- Та хоч п'ята. Я в ліжку, я в піжамці, значить, за вікном ніч, - Чімін підсунувся до Юнгі ближче та закинув йому на коліна ноги в коротких шортах та пухнастих шкарпетках. Юнгі на це тільки усміхнувся, накрив їх ковдрою та поклав руки на чужі щиколотки поверх м'якого покривала.

- Служба безпеки з'ясувала, хто взламав мій робочий комп'ютер. І, який неймовірний збіг, цей утирок вже місяць у нас не працює, зате у конкурентів раптом з'явився новий робітник. Вони, звісно, все заперечують, але завтра приїдуть зі своїми юристами, будуть намагатися владнати все мировою угодою.

- Серйозно? – Техьон навіть від телефону відірвався, в якому якраз переписувався з Чонгуком. Той цілий день, коли тільки у нього з'являлася вільна хвилинка, надсилав Техьону чи то селфі, чи просто коментарі до поточної роботи в перемішку з милими повідомленнями з цілою купою емодзі. Техьон не знав, як його губи ще не тріснули від усмішки. Між ними ще нічого толком не було, а він вже розтікається рожевою калюжкою від думки, що Чонгук за ним сумує. Але чесно, вони з метеликами, котрі знову оселилися у нього в животі, зовсім не проти побути тією рідкою рожевою субстанцією.