3

247 25 0
                                    

Чімін, як і очікувалось, спочатку дувся на Юнгі за те, що той не поділився з ним планом звести Техьона та їх нового вчителя малолітніх обдарувань. Потім на Техьона, тому що той, страшно подумати, розказав йому не одразу, стоячи в тому залі навпроти Чонгука, а тільки наступного дня, коли Чімін заявився до них додому з тортом та словами, що їм ніякий Данрю не потрібен, щоб відгодувати собі товсті дупи. А коли дослухав до кінця, флегматично відрізав собі другий шматок, наче не він минулого місяця сидів на дієті, що передбачала в харчуванні аж ціле ніхріна, та спокійним тоном проголосив, що вони Техьону знайдуть іншого. Нормального. Який одразу зрозуміє, яке щастя на нього звалилося.

Техьон на це тільки байдуже відмахнувся, ковиряючись в шоколадному бісквіті. Він не був певен, що йому потрібен хоч хтось, нормальний чи ні. Минулі стосунки хоч і закінчилися рік тому, але досі викликали тільки негативні асоціації. Хоча, якщо говорити об'єктивно, хорошого в них теж було чимало, однак той чоловік всю душу з нього витряс своїми ревнощами. Техьон втомився виправдовуватись, комусь щось доводити. Останньою крапкою стало те, що черговим кандидатом на роль його коханця став Чімін, бо якось підозріло часто вони з ним бачаться.

Варто лише подумати, що наступний партнер може виявитись таким самим, тіло мимоволі здригалось. Можливо дійсно краще котика? Той хоч концерти йому буде закатувати виключно через бажання пожерти о п'ятій ранку. Або взагалі запропонувати Юнгі перебратись до нього на постійній основі. А що? Вони й так тут ледь не у платонічному шлюбі живуть, Техьон навіть дозволив йому користуватися своєю доглядовою косметикою. Його і не питали, але ж дозволив. А років через тридцять так і взагалі розпишуться, можливо до того часу Корея дозріє до узаконення одностатевих шлюбів. Чудовий план, дорослий, адекватний. Напевно. В будь-якому разі Техьону подобається.


Робота над новою книгою йшла туго. Наче ідея була, план пропрацьований, але варто було відкрити текстовий редактор, як в голові ставало порожньо, слова не хотіли складатись у речення, а десь на фоні стрекотали цвіркуни.

Білий аркуш бісив, Техьон відкладав той момент, коли все ж таки доведеться сісти за роботу. Тим паче так вдало знаходились справи, що потрібно було зробити от прямо зараз. А коли ще? І не важливо, що кахель в ванній кімнаті не мився чотири роки, з моменту заселення в цю квартиру, але ж це не привід і далі жити в свинарнику.

ХореографWhere stories live. Discover now