Учитель в красному

2. Чонгук, головне - не втратити такого чоловіка

      Чонгук відчуває себе найбільшим недоумком у світі.

      Минув тиждень з того дня, як він поставив молодшим завдання наробити гарних фотографій, тож зараз сидить, розгрібає. Те, що принесли деякі, можна назвати провалом, а інші впоралися на ура, і таких, дивовижно, п'ять чоловік із восьми, із-за чого Чону радісно на душі, незважаючи на те, що тепер у нього багато дітей буде бігати під ногами.

      Один хлопчик, Шону, сфотографував калюжу у світлі заходу сонця, у воді відбивалися яскраві помаранчеві будинки, також він обробив фотографію, і Чонгук його навіть похвалив за старання. Він не буде говорити про те, що це вкрадена ідея для фотографії, тому що такого поняття в принципі не повинно існувати. Так, таке вже існує, але якщо вкрадене не саме фото зроблене іншою людиною, то все ок. Не кожен може гарно зняти калюжу, то так — він найкращий серед новачків. Принаймні для себе так вирішив Чонгук, бачачи, що залишилася лише одна дитина з неперевіреним знімком — та сама дівчинка, яка запитала, чи можна сфотографувати людину.

      Саме через її знімок Чонгук почувається недоумком.

      На фотографії ніхто інший, як Кім Техьон, і Чон настільки вражений цим фактом, що вже хвилину сидить і дивиться на роздруковане фото в руках. Ганебніше в цій ситуації — фотографію навіть робив не він. А це, між іншим, прикро.

      — Як ти вмовила його тобі позувати? — на знімку Кім-сонсеннім виглядає дуже... М'яко. На ньому немає звичного яскравого костюма. На ногах широкі кремові штани, вільна біла футболка з накинутою поверх картатою сорочкою. На фото зображена мить — вчитель Кім тягнеться рукою догори, пальцями поправляючи волосся. У нього заплющені очі і відкритий рот, він щось говорив у момент фотографування, а ця дівчинка зловила такий гарний кадр. Чи в Чонгука упереджена думка що до цих фото? Бо сонсеннім красивий, з якого ракурсу б не сфотографувати.

      — Він не позував, просто на вихідних ми з родиною їхали в ліс і я сфоткала його тишком-нишком, — дівчинка ніяково усміхається, а Чонгук важко ковтає і дивиться, не вірячи своїм очам і вухам. У неї усмішка трохи прямокутна... Дуже схожа на усмішку вчителя, та й колір волосся той самий, обличчя чимось схоже: і лінія щелепи, і ніс як дві каплі води.

      Матінко рідна!

      — І як фотографія? Я пройшла?

      — А... Т-так, звичайно, у тебе добре вийшло, хоча вчитися є чому, — Чон каже будь-що, думаючи, що це кінець. Все — його краш більше не може бути крашем, бо перед Чонгуком стоїть копія Техьона.