Учитель в красному

4. Самосповзающі труси

      Довгоочікуваний урок хімії почнеться за кілька годин, а Чонгук сидить на нудній історії і намагається не заснути.

      У нього вчора вперше у житті сталася подія, яка настільки сильно замотивувала його вчитися, що він не слухає вчителя історії, тому що мріє про іншого сонсенніма. Файно то як... Він не любить хімію всім своїм підлітковим серцем, але все одно вночі приділив їй стільки уваги, що тепер боїться, що Техьон буде ревнувати. Рівень його підготовки був настільки високий, що він не просто знайшов ідеальні місця на своєму тілі для шпаргалок, а й відкрив книгу, конспект друга і взяв ручку до рук, записуючи все необхідне вже у свій зошит. Він навіть гуглив кожне незрозуміле слово, записував його і всім своїм мрійливим серцем доводив мізкам, що отримає четвірку. Для неї потрібно набрати хоча б 80 балів, бо сонсеннім ускладнив його завдання, сказавши заробити не просто четвірку, а з плюсом, власне, вісімдесят балів.

      Завдання є непростим, для нього майже неможливим, але винагорода надто цінна, щоб упустити таку можливість. Так що він не спав усю ніч, буквально не зімкнув очей, весь час перечитуючи та конспектуючи, намагаючись не просто зазубрити матеріал, а справді зрозуміти. Все-таки зубріжка вивітриться з голови наступного дня, а він хоче, щоб учитель побачив його прогрес. Через це Гук виживав як міг, постійно тримаючи перед очима світлий образ сонсенніма, представляючи його в різних цікавих позах. Для зйомки фотографій, звичайно.

      Навіть зараз, сидячи на історії, він згадує всі свої частини тіла зі шпаргалками і навіть де сховав текст (чи це цифри?) у звичайних підручних предметах. Він навіть написав дуже маленькими літерами собі на лінійку приклади розв'язання хімічних ланцюжків, знаючи, що містер Кім не копатиметься в його речах, власне, її не помітить.

      Коли ж настав час ікс, Чонгук увійшов до класу хімії, намагаючись за безтурботним і впевненим поглядом приховати в собі істеричку, яка хоче битися головою об стіну від хвилювання. На кілька секунд він ловить погляд вчителя, що сидить за своїм столом, бачачи його напружений стан.

      — Доброго ранку, сонсеннім, — вітається з ним Чонгук, як і всі учні, що заходять до класу, ловлячи у відповідь невелику посмішку.

      Вчитель сьогодні виглядає не так спокійно, як завжди, незважаючи на те, що на його шиї зав'язаний чокером блакитний шарфик, який стовідсотково повинен додавати йому впевненості, але чомусь це не працює. Причина невпевненості Чону не зрозуміла, тому що сонсеннім виглядає як боженька з будь-якими шарфами на своїй гарній шиї. Або без них. Або взагалі без одягу гарно виглядає. Або ж без або. Хоча... Чому не зрозуміло? Можливо, вчитель переживає, що Чонгук все ж таки напише добре цю контрольну, і старший від його камери не відкрутиться. Та і не тільки від його камери... Боже-е-е, яке кончане...