Неправильні

2 частина

Як швидко летить час,думала Мері дивлячись на дату в телефоні.
Сьогодні вже десяте,а отже я повинна допомагати Дені. Настрій через цю думку моментально погіршився. На годиннику показувало опів на дев'яту і я згадала про те що вчора Деніал сказав що заїде за мною об одинадцятій. Супер ,в мене ще купа часу ,подумала я. До кімнати зайшов тато,оглядаючи мої речі.
- Доню,ти сьогодні йдеш до школи? Чому ти досі не зібрана?
- Ні татку,в мене ніяк не вийде, сьогодні ми готуємо вечірку для Лізі на її День народження.
- А ,ну якщо для Лізі то добре,один день можеш пропустити,- тато погладив мене по волоссю і посміхнувся,-яка ти в мене красуня,всі хлопці там напевно твої.
Він завжди робив мені компліменти, пам'ятаю як в дитинстві він подарував мені ляльку схожу на мене і сказав, що навіть вона не перевершить мою вроду,в моїй голові чомусь це відклалось.
- Добре красуня моя,збирайся і йди снідати,мама вже на готувала млинів .
Сьогодні було неймовірно тепло,сонце освітлювало мою кімнату немов світило одразу тисячу ліхтарів. Я дістала свою білу сукню ,вона дуже пасувала до мого темного волосся, тому дуже мені подобалась. Я зробила собі гарні локони, нафарбувалась та нарешті пішла снідати.
Тільки но я піднесла млин до рота ,мій телефон задзвинів.
- Мері де ти? Я чекала тебе біля школи але так і не дочикалась,- Лізі говорила розлючено і повірте мені ,це буває дуже рідко,тому я не на жарт розгубилась і не знала що відповісти.
- Вибач мене ,я забула тебе попередити що сьогодні ніяк не зможу бути в школі,в мене горло болить,- це перше що прийшло до мене в голову,звучало доволі нормально.
- Видужуй люба,але в наступний раз попередь мене,все цілую.
Фух ,здається пронесло,полегшено здихну я. Та тільки но я знову спробувала піднести до рота млинець,мені задзвонив телефон,це вже був Дені.
- Ало,що ти хотів?
- Я вже в тебе під будинком,даю п'ять хвилин.
- Але ж...
Я почула гудки в телефоні. Що за нахал,спочатку домовляється на одну годину,приїздить на іншу.Як мене це дратувало, але я не могла його послати тому що хотіла допомогти влаштувати вечірку для найкращої подруги.
Я швидко взяла свою маленьку чорну сумку,взула білі кеди ,які були доречі мої улюблені ,і вийшла з дому забувши навіть попрощатись з батьками.
Відкривши калітку я побачила машину Деніала і самого його. Він сидів в окулярах з соломинкою в роті. Ну хіба він не може не дратувати? Робить з себе казна кого,хвалько.
- Оо, ти сьогодні неперевершено виглядаєш дівчинко,- неочікувано зробив мені комплімент Дені ,оглядаючи з ніг до голови зацікавлиним поглядом.
- А ти як завжди на пафосі,аж нудить.
Хлопець проігнорував мої слова і прикидуючись справжнім джентльменом ,відкрив дверцята машини.
- Сідайте маудмозель .
Він теж сів, і ми вирушили в дорогу. Його будинок був за двадцять хвилин від мого,це не могло не тішити,хоча б живемо не поряд. Ми зупинились біля воріт великого ,на вигляд, неймовірно дорогого дому. Невже це його.
- Ось ми і на місці,- промовив Дені відкриваючи мені двері ,та подаючи руку.
- Це твій маєток? ,- здивовано запитала я даючи даючи руку у відповідь.
- Так,мій, батько успішний бізнесмен,подарував мені цей будинок на Новий рік.
- Нічого собі подарунок,- тепер мене ще більше почало нудозити від Деніала,він навіть живе за рахунок тата,- І що ,тобі норм жити за гроші батьків?
- Хах,я теж працюю в татовій компанії, доречі поки що дуже вдало.
- Добре,спробую повірити.
Ми нарешті увійшли в середину і в мене перехопило подих. Дім був неймовірним. Вікна в підлогу замість стін,величезні столи та дивани,підлога яка немов зроблена з серебра. Тут буде багато роботи,подумала я.
- Хочеш пригощу тебе чаєм,- запропонував Дені відкриваючи поличку на кухні.
- Так можна,я поки піду роздивлюсь прикраси які ти купив.
- Там не всі,- кричав мені в слід хлопець,- зараз ще ти замовиш.
Розглядаючи куплені речі я зробила висновок що він має доволі хороший смак.
Випивши чаю за розмовою про те яка в нас вийде вечірка ми почали прикрашати будинок,зробити це було складно. Стеля була висока,треба було ставати на драбину,вікна треба було вимити,але вони було здоровезні тому робити це було доволі складно. Дені викликався мені на допомогу зауваживши що я втомилась. Так пройшло напевно години три,ми постійно розмовляли,і насправді було навіть цікаво дізнаватися про нього щось нове. Виявилося що він як і я не любить м'яса і томатний сік,не може терпіти футбол, і навіть його улюблений співак це мій кумир з дитинства. Тепер він вже не здавався мені тупим боксером,я уявила як зрадіє Лізі.
- В тебе хороші відносини з татом?,-продовжувала я розмову,розвішуючи якісь переливчасті зіроки.
- Ні,з ним в нас немає конекту,хоч я і працюю на нього,це нічого не змінює. Коли мені було ще десять років, він розвівся з мамою і наказав їй подітися геть. І до сьогоднішнього дня в мене через нього немає з нею контакту і я гадки не маю де вона.
Почувши це мені стало так шкода хлопця що аж захотілось притулити його.
Я злізла з драбини і підійшла до нього щоб обійняти. Він залюбки обійняв мене у відповідь .
- Я вірю що ти відновиш з нею контакт,вона сто процетів теж цього хоче.
- Дякую Мері за підтримку, і взагалі за допомогу,ти виявилась на такою ж і занозою як я вважав.
- Що ти сказав,- сміючись відштовхнула я Дені щоб подивитись йому в обличчя.
- Ти не краще,я чув що ти мене називала тупим боксером.
- А я вже вважала що в мене теж змінилась думка ,але тепер я не впевнена.
Хлопець зареготав і почав бігати за мною, а я намагалась втікти . Так ми бігали по будинку сміючись, здається на все місто.Деніал взяв чашку з водою і вилив на мене поки я намагалася втекти. Моя біля сукня намокла і облягла мене,добре що хоча б не просвічувалась, думала я.
- Ти що здурів,- віддихуючись і сміючись казала я .
Потрібна була помста і я зхватила його телефон який валявся на дивані і показуючи йому ,піднялась і стала на стіл.
- Ей ,злізай звідти ,це вже буде війна мила моя.
- Я готова до війни,злий ти варвар,- відкуазувала я махаючи телефоном і сміючись.
Я навіть не помітила як втратила рівновагу, від того що стіл був мокрий бо лише декілька хвилин тому ми його витирали ,я підслизнулась і почала падати. Все наче в тумані . Я відкрила очі і зрозуміла що мене зловив Дені ,якби не він я б лежала з розбитою головою на підлозі.
- Ти в нормі,-запитав мене хлопець дивлячись в очі.
Я не змогла відповісти,чи то через переляк який відчула чи то через зляканий погляд Деніала,не думала що він буде так за мене хвилюватись. Декілька секунд ми просто мовчали дивлячись один на одного. Нарешті я немов прийшла до тями і попросила опустити мене.
Після цього ,решту часу ми просто продовжували прикрашати будинок мовчки. В голові все було наче каша. Чому мені так сподобалось з ним проводити час ,чому мені було так неймовірно легко і що то були за декілька секунд мовчання на руках у Дені.
Ми вже втомились настільки ,що я ледве злізала з драбини. На вулиці вже було геть темно,взявши телефон до рук я подзвонила мамі щоб доповісти що вже закінчила, і щоб вони чекали на мене. Поки я розмовляла , тепер вже мій друг а не просто тупий боксер,склав весь безлад і показав на жестах щоб я вже виходила.
Ми сіли в машину і немов спеціально щоб не зважати на мовчання,Деніал почав включати пісні нашого улюбленого співака.
Вони їхали разом темним і тихим містом, голосно співаючи. Мері і Дені нарешті змогли забути сьогоднішній дивний випадок і просто насолоджувались поїздкою.
Приїхавши додому Мері відразу пішла купатись після чого, заснула не встигши подивитись яка взагалі година.