Відродження Хвашань

Розділ 2. Що це за ситуація? (2)

Прохання не копіювати переклад і не публікувати розділи на інших ресурсах ^-^
***

«З якого би боку я не дивися, схоже він справді з'їхав з глузду» – Ґу Чхіль¹ серйозно подивився на Чхон Мьона – «Він після побиття став божевільним?»

Його всього лише відлупцювали трішки сильніше, аніж зазвичай. Хоча Ван Чхо² завжди був радикальним, та він бив Чхон Мьона так, наче хотів йому помститись; навіть коли нападає скажена собака, таких наслідків вона не приносить. Ті, хто зазвичай зупиняли його, сьогодні навіть слова не сказали, побачивши наскільки жорстоко Ван Чхо бив Чхон Мьона. Ґу Чхіль не був здивований.

— То ти кажеш що... я безштанько?

«Його що били по голові, а не по інших частинах тіла?» Жебрак питає чи він жебрак? Що це за ідіотизм? Ґу Чхіль був переконаний... з цим хлопцем щось не так. Він став дуже дивним.

Він завжди відлинював, тому Ґу Чхіль знав, що одного разу його добряче відлупцюють – йому не пощастило, що сьогодні настав цей день. Це було правило Асоціації жебрацтва³: якщо ти не шукаєш їжу власноруч, на тебе чекає смерть собаки або від голоду, або тебе поб'ють.

Нормальні люди після побиття приходять до тями. Нормальні. Натомість Ґу Чхіль бачив перед собою протилежне.

— Ти не брешеш? Я живу в місці, як це? Це не може бути правдою.

— Ти що сліпий, чи що?

— Га?

— Не важко опустити свої очі та подивитись на те, в що ти одягнений.

Чхон Мьон подивився на себе. На ньому було лахміття зшите з шматків різних тканин. Це не був нормальний одяг, це було... лахміття. Будь-яка нормальна людина просто кивнула би головою і повернулася би до роботи, проте не Чхон Мьон.

— В мене є ім'я чи щось таке?

— Відколи у безштаньків є імена? – Ґу Чхіль зітхнув – Просто кличка. Ти Чхо Сам⁴.

—  ... Звучить наче ім'я якогось безштанька. – Не тільки вигляд, але й ім'я було злиденним – Бути безштаньком... Я безштанько.

Інший безштанько тупо дивився на нього.

— Скільки мені? Десь шістнадцять?