Дівчина на ім'я Роза переживає розлуку зі своєю подругою, що поїхала від неї на пів року. В цей час проводиться багато балів та на кожному стається щось дивне.
Він почав кричати, а я з недоумінням в очах піднялася. Зніяковіння замінив гнів. Роза: Я! Ти на себе подивися! Замість того, щоб допомогти дівчині, ти лише почав кричати, як навіжений! Незнайомець: Ой ну вибачте. Що ти ще хочеш? Я була знервована останнім часом,тому ледь стрималася, щоб не плюнути йому в лице. Роза: Слухай... Не встигла я договорити, як почула... Незнайомець: (бурмотіння) Каліка. Я поставила кицьку на землю. Роза: Кевіка. Перекривала його я. Незнайомець: Да хто ти така! Замахнувся, щоб вхопити мою руку, а перехопила його і вивернула. Він не почав кричати та й я не сильно вивернула руку. Але почувши, як він легенько застогнав, відпустила. Незнайомець не подав вигляду і лише почав розминати зап'ястя. А я відчула, як щось почало стікати з моєї голови, точніше з скроні. Незнайомець: В т... тебе Роза: С-с-с. Незнайомець: Давай допоможу. Я не стала пручатися. Він дістав хустинку та промовив. Незнайомець: В тебе є якась вода чи перекис або хоча б серветки. Роза: Зараз. Я опустила голову, але кров почала текти сильніше. Тому я передала свою сумку йому. Навіть, якщо він мене пограбує, то грошей я не взяла, а телефон в кишені джинсів. Незнайомець: Ти хочеш, щоб я рився у твоїй сумочці? Роза: А є якісь інші варіанти? Ай! Він почав шукати, а я тримала хустку біля скроні. Через певний час хлопець дістав вологі серветки, пластирі та пляшку води. Хоч вона й була 0.33 л. Незнайомець: Тримай. Давши мені платок, хлопчина почав витирати голову серветкою, а потім приклеїв пластир. Незнайомець: До речі, ми так і не познайомилися. Я Сем. Роза: Роза. Сем: Буду знати, але ти хоч знаєш кому руку вивернула? Роза: А повинна? Задзвонив телефон, але не мій. Сем: Я відійду. Роза: Окей. Я зібрала речі і пішла назад, поки Сем говорив по телефону. Через хвилину: ☁️Все одно, коли він договорить я вже буду далеко.☁️ Подумала я пройшовши вже метрів 300-400. ☁️Він не наздожене мене так легко. Я сподіваюся.☁️ Дійшовши до свого будинку, я помітила записку між перетинками в заборі. Забрала звідти і захотіла віднести мамі. Підійшовши до дверей, я почула, як мати говорить по телефону. До мене донісся лише уривок розмови: ...кажу це чудова ідея. Мама: А я думаю ще зарано та поміркую над твоєю пропозицією. Невідомий голос: Тільки не барися. Шлюб допоможе компаніям. ☁️Що шлюб? Сподіваюся не мій!☁️ Вичекавши декілька секунд та зімітувавши звук того, що я тільки що прийшла. Я дрожачою рукою постукала та відкрила двері. У маминому кабінеті: Роза: Привіт, мам! Тобі записка. Мама: Ага, давай сюди. Вона була зайнята якимись графіками. Скоріше за все це були акції інших компаній. Мама звернула увагу на папірчик, розгорнула та прочитала. На долю секунди мені здалося, що на її лиці промайнув страх, але вона швидко його сховала за маскою зайнятості. Мама: Бал перенесли, він буде не через тиждень, а через 5 днів. Я нічого не промовила, тому що тижня було замало, а 5 днів це взагалі знущання. Пішовши до своєї кімнати, я згадала за рану, що почала боліти. Наступного дня: 14:25 В мене завершилося тренування і я вирішила піти в кафе. Там до мене підійшла маленька дівчинка та дала іграшку з віночком. Дівчинка: Привіт! Ти, дуже гарна, можна я тебе сфотографую? Роза: Привіт!) Так! Дівчинка: На! Я почула звук таймеру та вже через декілька секунд фото були готові. Ось що вийшло:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Дівчинка: Ваа! Як милооо! Я вирішила віддати дитині речі назад. Дівчинка: Ні, тобі це дуже личить. Це мій подарунок. Дівчинка скинула мені фотографії і також сфотографувала мене на полароїд. В мене сильно піднявся настрій і я весело пішла до парку. Оскільки, я вже бачила річку в кінці, вирішила, що піду туди та трохи повторю танець. Біля річки: Я зустріла тут білочку, вона підбігла до мене і між нами залишилася відстань в 2 метри. Рудохвоста в мить підскочила та полізла по моїй штанині. Я в нерозумінні спостерігала за її наступними діями. Мале створіння перелізло на мою руку, я відчула легенькі сліди від пазурів, але майже не рухалася. Боялася її налякати. Згодом білка зістрибнула та втікла. Я підійшла до ріки, опустила руку у кришталеву воду, що нею була наповнена водойма. Трохи помилувавшись водою, що спокійно текла вперед, вирішила, повторити танець. Ввімкнула мелодію та на фоні заспокійливого сюрчання води та співу пташок, почала плавно рухатися. Цей процес відволік мене від тривожних думок та почуттів, що я пережила за останній тиждень. Та раптом з мого захопленого танцю мене вирвав чийсь голос. Чийсь голос: С-с-с. Ауч! Ай! ____________________________ 738 слів (версія телефону)
