Я бачу тебе

Частина 1

– Не смій так говорити! – Сяо Лянь гнівно подивився на Сяо Сіня, проте через його зовнішність за цими словами не відчувалося ніякої загрози.

Сяо Сінь простягнув руку і двічі поплескав хлопця по обличчю, навмисне перебільшеним тоном зауваживши: – Я повторюватиму це стільки разів, скільки захочу. Твоя мати – безсоромна повія з дому Цінфен, яка залізла в ліжко мого батька. Інакше, як би ти взагалі народився?

Очі Сяо Ляня почервоніли від гніву: – Будинок Цінфен займається музикою, це не таке місце, яке ти описуєш. Слідкуй за своїми словами. Моя мати старша за тебе.

– Дуже смішне ствердження, адже насправді це місце, де заможні люди платять за задоволення. То твоя мати – старша за мене? Будь розсудливішим! Моя мама офіційно одружена як перша дружина, а я її син. Натомість твоя мати – наложниця. Старша? Мій статус значно вищий за неї. Вона зобов'язана віддавати мені честь при зустрічі, – продовжував говорити Сяо Сінь в глузливій манері.

Затремтівши від ледь стриманого гніву, Сяо Лянь стиснув кулаки, наставив їх на Сяо Сіня й промовив крізь зуби: – Досить ображати мою матір!

– Чому? Хочеш мене вдарити, якщо не перестану? Ти зовсім не змінився. А чи вистачить тобі сміливості? Наважишся? Зазвичай ти не опираєшся, коли я тебе б'ю, а тут хочеш підняти руку на мене? – глянувши на нього, Сяо Сінь засміявся.

Закінчивши промову, Сяо Сінь відкинувся на спинку крісла з посмішкою на обличчі та обережно відкрив віяло, створивши образ видатного і життєрадісного молодого пана.

Сяо Лянь підняв ногу і щосили вдарив брата в живіт. Абсолютно не очікуючи, що його раптово штовхнуть, він випустив розкладене віяло з рук. Сяо Сінь ледве не заплакав, але замість цього хрипко закричав: – На що ви, хлопці, витріщилися? Зловіть його і побийте!

Після стусана, Сяо Лянь різко розвернувся і побіг. Добігши до повороту, він завернув за кут, проте одразу ж врізався в Янь Сіся. Внаслідок сильного поштовху, той зробив крок назад, проте спромігся простягнути руку, щоб підтримати Сяо Ляня, який ледве не звалився. Хлопець підняв голову, аби подивитися на того, хто став на перешкоді, й зустрівся з очима Янь Сіся.

Поруч також стояли батько Сяо Ляня, Сяо Нофу, і мати Сяо Сіня, пані Сяо. Перш ніж батько встиг насварити його, пані Сяо різким голосом сказала: – Чого ти бігаєш? Неосвічена дитина.