Папараці

Частина 3

Папараці

Автор: SilentAuror (англ.автор)

Опис: Джон повертається на 221B Бейкер-стріт після того, як його шлюб розвалився, і папараці не дають проходу ні йому, ні Шерлоку, постійно цікавлячись статусом їхніх передбачуваних відносин. Шерлок, звичайно, ніколи не спростовує цього, доки одного разу він...

***

Джон займається приготуванням вечері – смаженого курчати з картоплею та нескладного зеленого салату. Шерлок, сидячи за кухонним столом, переглядає на ноутбуці справи на своєму вебсайті, іноді коментує чи читає щось вголос, щоб почути думку Джона.

Потім він замовкає і деякий час нічого не каже. Джон, збираючись додати шпинат до вже нарізаного салату, промиває його, а потім каже:

– Ти, напевно, вже вибрав щось?

– Хмм? − голос Шерлока розсіяний, він дивиться на екран ноутбука, що фарбує його обличчя у синій колір. − Вибач, що? − він відривається від екрана, і підіймає очі на Джона.

– Я просто запитав, чи ти вже вибрав щось, – каже Джон, думаючи про себе, які ж у Шерлока сині очі – зіниця пристосувалася до неяскравого світла

кухні та розширилася в його світло-блакитних ірисах. У очей Шерлока така сама нескінченна кількість настроїв та іпостасей, як і в нього самого.

− О... Ні, поки що, − Шерлок закриває ноутбук. − Вибач, я маю допомогти?

Джон усміхається. У колишні часи Шерлок ніколи про це не питав, хоча зазвичай робив усе, якщо він звертався до нього по допомогу. Вони обидва зараз стали більш уважними один з одним, принаймні вдома.

– Я думаю, що в мене все під контролем, але, якщо хочеш, можеш накрити на стіл.

– Звичайно, − Шерлок встає, прибирає зі столу ноутбук, а потім повертається і відкриває шафку. – Пахне чудово, – зауважує він, дістаючи тарілки. − Курча?

Джон ствердно киває.

– З салатом та картоплею.

– Смаженою? – з надією в голосі запитує Шерлок.

– Так. Знаю, що ти її любиш, − Джонові нічого не залишається, як відчувати, що йому приємно це чути. Він знав ще до весілля з Мері, що Шерлоку подобається його їжа, але раніше той ніколи не говорив про це так безпосередньо.

Шерлок видає схвальний звук.

– У нас є якийсь алкоголь?

– Купив минулого тижня Sauvignon Blanc, – каже Джон. − Ми до нього не дійшли, бо ще залишалося Pinot Noir.

– Я відкрию його, – вирішує Шерлок. Він іде до холодильника, щоб дістати вино.

– Не захопиш ще огірок? − просить Джон, нарізуючи томати чері на половинки.

Шерлок повертається з огірком і заглядає до салату через плече Джона.

– Чудово, – коментує він. − Хочеш, я зроблю соус, який тобі так подобається, з кунжутною олією?

– Це було б чудово, – посміхається Джон. Причина, через яку можна нічого не питати про соус, полягає в тому, що він знає, що саме збирається зробити

Шерлок. Вони мають свої маленькі традиції, і це одна з них. Шерлок дістає маленьку скляну миску, яку завжди використовує для приготування соусу, а потім обходить Джона, щоб дістати олію, пляшку винного оцту, спеції. Вставши біля нього, він змішує все це разом, а потім додає туди нарізаний огірок. Джон же тим часом намагається не почуватися занадто щасливим. Але він щасливий. Тільки папараці та чутки вплутуються у все це, підмочуючи репутацію відчуття, як він радий повернутися сюди, на Бейкер-стріт, до Шерлока, як частину всього цього. Поки вони не говорять про це, все гаразд.

Таймер подає звуковий сигнал, що курча готове, і Джон дістає його, щоб те трохи охолонуло. Шерлок бере два келихи з верхньої полиці в шафі та наливає вино, поки Джон додає соус в салат. Він ставить все на стіл, а потім вони вечеряють та обговорюють справу. Все так комфортно та правильно між ними.

Тієї ночі Шерлок знову дозволяє йому змінити на нозі пов'язку. Коли він закінчує перев'язку, Шерлок скороминуще торкається його руки та каже:

– Дякую тобі, Джоне, − і Джон відчуває, ніби в грудях щось плавиться.

– У будь-який час, − відповідає він, і лише через якийсь час розуміє, що це − луна тих слів, що одного разу сказав йому Шерлок, того, що він не міг не зберегти у своїх теремах пам'яті.

***