"Я відчуваю дим Я чую крик Вогонь розкидав вуголь по землі..."
Різко розплющивши очі я вскочила. Навіть м'яка постіль покрита білизною не змогла вберегти від страшного сну. Переводячи дихання у стан спокою, провівши важкою рукою по спітнілому лобу, я відкинула тяжку ковдру подалі від себе. Уся сорочка прилипла до мого, не менш вологого, тіла. Це було найулюбленіше нічне одіяння. Тільки уявіть...світла тканина, зроблена з льону, яка приємно прилягала до шкіри. Рукава були довгі, просторі. На них було вишито синіми нитками барвінок - символ молодості, цілеспрямованості. Небесний колір же мав значення жіночої енергії та спокою, якого останнім часом так не вистачало вночі. Через трішки відкрите віконце подув ранній вітерець, даруючи насолоду у всьому тілі. Це допомогло думкам зібратися до купи, а серцю припинити так нищівно битися у грудях. Вставши з ліжка, я прислухалася до домашньої тиші, яку, лише, птахи за вікном порушували, вітавши з пробудженням, хоч і не зовсім казковим. Вийшовши з домівки, мене зустрів туманний ліс. Мої очі невільно піднялися угору, а там, крони хвойних дерев, формуючи ніби щит, не давали змоги сонячним променям дібратися до здійшньої флори та фауни. Зробивши крок вперед - я здригнулась. Дурна...зовсім забула, що не взулася і прямо зараз стояла босими ногами на шовковій траві, вкритою росою. Від такого блаження закрила очі, відкривши свою душу могутньому лісу. Моє каштанове волосся, що покривало усю спину, колихнулося. Хтось безсовісно порушив помірний темп дихання Стрибога. І я знаю, хто цей порушник. Повільно розплющила очі, де переливалося зелене сяйво, я повернула голову в правий бік, де вже во всю величність сидів чорний ворон - могутній птах. Таких птахів часто проганяли, кидали камені чи просто полювали, бо їх значення не мало нічого гарного. Через те, що вони харчувалися падалью і були присутніми у різного роду битвах, вважали вісниками смерті, або інших бід. Хоча люди - дивні створіння...Вони ніколи не дочитували до кінця, бо не мали можливості або не мали розуму, до чого я і склоняюсь. Якщо б почитати трішки більше, то можна дізнатися, що ворони стоять між світом мертвих та живих, несуть пророцтво, щоб зберегти людське життя. Вони розумні...знають, у двоногих, які носять гарні одежини, усього один шанс прожити свій шлях щасливо. Але ж вони замість цього створюють цілий вирій незрозумілих нісенітниць, сварок і егоїзму, а звинувачують у всьому або тварин, або обставини. Я настільки поринула у свої думки, що не помітила, як чорні, мов ніч, очі дивилися з уважністю на мене, а лівим крилом, таким гладеньким, вкрите пір'ям , легенько торкалося щоки. Швидко перемістивши погляд на товариша, посміхнулася. - Вибач, Тизан. Трішки замислилась, яке важке життя у всіх і якими зусиллями виживаємо, аби мати змогу сміятися. Що гарного приніс з собою, аль може погане турбує твоє пташине серце?
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
(Приклад хатин в лісі. Ця ж належить головній героїні)
