Лист без зворотної адреси

Частина 1

Більшість з нас боїться зробити крок у невідомому напрямку і відчуває невизначену тривогу. Дехто, хоча і не завжди, хочеться ділитися своїми порадами, але ніхто з них не може надати гарантії, як правильно зробити такий крок, щоб уникнути неприємних помилок. Тримаючи щоденник, який став надзвичайно корисним у певний момент мого життя, я зрозуміла, що я не виняток. Адже, накоїла чимало дурниць. Сьогодні я розумію, що він врятував мене від безладу думок. Аркуш - ідеальне місце, щоб виправити помилки, перекреслити кілька речень, вирвати лист і почати писати історію спочатку. Шкода, що в житті так не працює. Життя говорить нам, що воно - не ескіз.

06.06.2010 р.

"Я закохалася, як дівчисько. Світ крізь рожеві окуляри вбачається таким ідеальним. Ми будували плани, а вони розсипалися, як картонні будиночки. Крізь час я скажу тобі: "Дякую" Немає значення, чи то було щось хороше, чи погане. Помилки нас навчають. Та ми не завжди гарні учні. Дізнавшись про одруження, я хотіла забути, зникнути, спалити весь світ. Мені важко. Не існує слів, щоб описати це відчуття. Час минає та він мене ніфіга не лікує. Учора я спробувала відвідати сеанс йоги, та якось кумедно це виглядало - я була схожою на неповоротку панду, з синцями під очима від сліз. Я невдаха!"

13.11.2010 р.

"Мене запросили на вечірку і я вкотре відмовила. Я не хочу нікого бачити, ні друзів, ні рідних. Вони всіляко намагаються підтримати мене, та я вкотре довела, що я - егоїстка. Почати все спочатку виявляється так важко. Занурившись в роботу, я заповнювала час чим завгодно, щоб не думати про тебе. Переїхавши до іншого міста, я наївно прагнула зцілити себе.Та я слабка натура. Повертаючись додому, знову шукала тебе поглядом серед перехожих. Це схоже на паранойю. Мені досі не вистачає... Чого саме? Не розумію чи то тебе особисто, чи історії, що з нами трапилась..."

24.09.2011 р.

"І знову мене накриває перед вихідними. Чи справді я ще кохаю? Почуття та емоції, які колись пов'язували нас, тепер ставляться під сумнів. Я стикаюся з внутрішнім конфліктом, який роздирає моє серце. Картати такими думками я не хочу свою свідомість. Настав вирішальний день: приймаю рішення поїхати до іншої країни, це буде нова сторінка моєї історії. Хоча перспектива повернення до нормального життя здається далекою, я розумію, що з часом зумію знайти нові сили для зцілення. Іншого варіанту просто не існує. Після кількох келихів вина вчора, я придбала квитки до Мілану. Чому саме туди - не знаю? Я повелася на акцію однієї з авіакомпаній. Таки я жертва реклами. Набридло шукати відповідь на питання: чому неможливо забути та стерти з пам'яті невдалі кадри з життя? Я більше не хочу тягнути за собою тягар своїх та чужих помилок. Маю велике бажання послати все до біса. Схоже на божевілля? Не заперечую. Кожен з нас трішки божевільний."