Thunersee

Глава 1. Квиток у нове життя.

Що б ви відчули, якщо б вам сказали, що у вас не може бути щасливого майбутнього?

Кожен день Чімін це чує від своїх батьків, і слухає їх образи в свою сторону. Проте все одно продовжує боротися за своє життя, а, можливо, й навіть хеппі енд.

Чіміну було лише 17 коли на його ще зовсім юні плечі впала важка відповідальність не лише за своє життя, а й за життя маленького братика, що з'явився на світ. А все тому що його батьки безвідповідальні, егоїстичні, байдужі пиятики, які дали початок новому життю, не думаючи про наслідки. Після того як мати дізналась, що вагітна, перестала пити одразу, і начебто життя налагоджувалось.
Хлопець почав підпрацьовувати, аби допомагати фінансово матері, разом з тим, він закінчував школу, тому його чекали випускні іспити. Їх сім'ї допомагали бабуся з дідусем з оплатою за навчання.

Чімін розумів, що вищої освіти йому не бачити, адже немає ні часу, ні фінансів, аби присвятити себе творчій професії. Чому творчій? Він захоплюється малюванням, накидує якість скетчі, виходить у нього досить добре, зважаючи на те, що ніколи не відвідував школи мистецтв.

Час плинув, Мінсу, молодшому братику Чіміна виповнилось 3 рочки. А сам хлопець підробляв у магазині неподалік дому. Все частіше, після повернення з роботи, він помічав, що його мати знову бралася за пляшку, мовляв, що їй вже все набридло, і набрид малий, що постійно скиглить. А батька дома майже не буває, просиджує гроші знову десь у барі з друзями.

Одного разу, коли Чімін повернувся з роботи він нікого не застав вдома. Він помітив, що по квартирі розкидані якісь речі, папери, шафи відкриті. Знайшов лише малюка, який сидів на підлозі, грався своїми іграшками і тихенько пускав сльозки, що іскрилися під променями західного сонця.

- Мінсу, - прошепотів Чімін, присівши біля малечі на вколішки, - чому ти плачеш, котику? І де мати? - занепокоєнно запитав, він, намагаючись відігнати гнітючі думки геть.

- Мама... - схлип, - сказава, - знову, - со ми... тепел.. будем зити самі, - запинаючись, намагався пояснити Мінсу.

В той день у Чіміна, щось обірвалося всередині. Він відчував таку сильну біль вперше за життя, хоч воно й не було солодким. Біль не за себе. За Мінсу, який ще зовсім маленький, і навряд чи розуміє, чому мати так сказала, чому вчинила так, і чому вони тепер будуть жити самі.
Вони лежали в обіймах усю ніч, хлопченя сопіло тихенько, іноді здригаючись від довгого плачу. Чімін же не спав, і плакав, бо не знав, що буде далі, і як далі справлятись.