Вже майже два тижні Чімін і Мінсу живуть новим життям. Старшому подобається все, окрім того, що він досі сидить на шиї у бабусі з дідусем. Про це він і прохопився* в один із вечорів, коли вони вкотре влаштовували посиденьки. Юнджин і не подумала ображатися за це на внука, а навпаки похвалила за його старання бути самостійним. Ю Рі також була запрошена на вечерю, вона ж і запропонувала Чіміну підробіток. Мовляв, що він дуже старанний хлопчик і їй буде приємно, коли саме він буде допомагати їй по дому, аніж хтось інший, кого вона не знатиме. Звичайно, Чімін засоромився, бо його, начебто як, вихваляють з обох сторін. Але він все ж таки погодився, йому приємно спілкуватися з жіночкою, при розмовах панує легкість, і нема замкунутості.
Тож, наступного ранку він стоїть перед домом, йому трохи ніяково, він хвилюється, адже тепер він не чайок прийшов розпивати за повсякденними розмовами, а допомагати по господарству. Ю Рі зустрічає його як завжди з посмішкою, вони йдуть до альтанки, де вже стине кава:
- Ну ти чого, як вперше сюди прийшов? - але хлопцю нема, що відповісти, бо він поки не знає: як пройде його "перший робочий день".
А от господиня вже знає, що робота, то тільки привід, аби бачити Чіміна частіше і нарешті познайомити його з сином. Вона впевнена, що вони сподобаються один одному і "будуть прекрасною парою". Але це вона вже забігає думками наперед.
День минає швидко, робота Чіміну здається геть простою та необтяжливою, щоб за неї щось платили. Зібрав яблука у саду, допомагав пекти шарлотку, а потім прибрав за собою робочу поверхню. Ще й на останок Ю Рі склала ту саму ж шарлотку до кошика, налила у графин лимонаду, і відправила хлопця додому.
Дивний видався день. Щоб трохи його скрасити, він з Мінсу відправляється на берег озера Тун. Чіміну раптом закортіло влаштувати такий імпровізований пікнік, а малеча тому дуже радіє, тому що це його перший пікнік. Вони доходять швидко, хлопець зупиняється біля того самого місця, де зустрів дивака, і все ж вирішив піти трохи далі, аби не травмувати дитячу психіку, якщо той знову з'явитися голий.
Старший цікавиться у дитяти як пройшов його день, а той емоційно розповідає як вони з дідусем грали у футбол, а потім лежали у гамаку у саду, і заснули там змучені грою.
Вони куштують пиріг, який видався напрочуд смачним та соковитим. Скуштувавши, Чімін милується ромашками, що оточують галявину, де вони відпочивають; і починає зривати гілочки, сплітаючи їх у охайний віночок. Мінсу не гає часу дарма і починає збирати квіточки і приносить їх хлопцю.
Вінок вийшов вдалим, Чімін приміряє його братику, а той заливисто сміється - йому дуже подобається. Сплівши і для себе, вони милуються фотографіями на екрані телефону, що вийшли дуже милими. Чімін в цей момент відчуває спиною, наче хтось слідкує за ними, але коли обернувся навколо нікого не було видно. Лиш трохи згодом почувся мотор, що завівся.
***
Кожен захід сонця - це ритуал очищення для Юнґі. Він приходить на берег озера кожен вечір, аби віднайти тут спокій. Дивлячись на кремезні гори, що наче щитом стоять за водоймою, він забуває про свої переживання, пов'язані з минулим.
Юнґі заходить у крижану, кришталево чисту воду і відчуває мурахи, що біжать табунами по всьому тілі, зуби сціплює від холоду: так він знову відчуває себе живим. Повернувшись до життя, він ще деякий час сидить на березі. Його увагу привертає дитячий сміх, від якого всередині стає так тепло. Він помічає його: світло рожеве волосся, на яких ніжний вінок з ромашок вабить зір; одягнутий у білу блузу, наче з візерунками, здалеку не розгледіти, і світлих джинсах, ну точно янгол.
З тієї миті як вони зустрілись вперше, він не переставав думати про його образ, але зараз спіймавши себе на пильнуванні за кожним рухом юнака, він різко підіймається і швидко прямує до машини. "Я збожеволів? - проноситься очевидне для себе питання, і неочевидне, - це його син?"
Цієї ночі йому буде про що подумати.
Примітки:
*прохопитися словом - обмолвиться
Бляха так і кортить іноді ставити смайлик у тексті, типу як натяк
Вам хоч подобається, чи це якийсь крінж?🥺
ВИ ЧИТАЄТЕ
Thunersee
Fanfic- Ти що, німий? - вже більш серйозно, навіть з осторогою, цікавиться мужчинчик, і впадає в ступор коли чує знизу: - Так.
