Преподобний Ґу 2

Розділ 249: Крапля, отримана в потребі, віддячиться цілим джерелом!

- З'явився звіт про втрати. Зараз у нас залишилося 137 осіб, серед яких 78 Ґу Майстрів і 59 смертних, - заступник лідера доповів усім.

В цей час, у цьому пошарпаному наметі, всі вцілілі заступники лідера каравану зібралися разом, обговорюючи різні варіанти дій.

Настрій був важкий і гнітючий.

Лідер каравану Цзя Лонг насупився, і його брови мало не зійшлися у вузол, коли він почув доповідь.

Спочатку їхній караван був великим і налічував понад тисячу людей, але тепер він скоротився до цього жалюгідного числа. Можна було б подумати, що 78 Ґу Майстрів - це дуже багато, але тільки 20 були Ґу Майстрами 3 рангу, 28 - 2 рангу, а решта 30 - Ґу Майстрами 1 рангу.

У це число входили всі Ґу Майстри, які мали поранення та інвалідність. По правді кажучи, кількість Ґу Майстрів, які все ще зберігали свою силу, не становила і половини.

Життя смертних коштувало дешево, вони могли відмовитися від цих слуг, але з Ґ Майстрами було інакше.

Кожен Ґу Майстер був дорогоцінним ресурсом для своїх кланів, від них не можна було відмовитися.

Цзя Лонг знав, що ці неповносправні Ґу Майстри були величезним тягарем для каравану, і лише додавали більше проблем і без того розваленому відділу логістики каравану, щоб зберегти їхні життя і вилікувати їхні поранення.

Однак Цзя Лонг не наважувався покинути їх. Якщо він покине Ґу Майстрів, моральний дух повністю зламається, і всі інші Ґу Майстри відчують себе незахищеними; весь караван розвалиться. Їхнім кінцевим результатом стала б участь їжі для зграй звірів.

В цей час заступник лідера, який повідомляв статистику, змінив тему розмови:

- Єдине щастя, що в каравані залишилося ще багато товарів. Якщо ми роздамо ці безхазяйні речі, то первісного каміння, яке кожен отримає, буде достатньо, щоб компенсувати більшу частину втрат.

Під час нещодавньої катастрофи загинуло багато людей, але втрати товарів були незначними.

Якби товари були розподілені порівну, ті, хто вижив, могли б натомість отримати з цього вигоду.

Майже у всіх присутніх у наметі зараз сяяли очі.

Купці гналися за прибутком, навіть якщо їм загрожувала небезпека, ця вроджена природа не змінилися.