Преподобний Ґу 2

Розділ 238: Пані, врятуйте мене!

Гнів старого стюарда здійнявся до небес, він вирішив дати Фан Юаню незабутній урок.

*Бах*

Він відчинив двері.

Однак перед ним постала картина пораненого та залитою кровю тіла Фан Юаня.

Старий стюард був шокований, забувши про свою лють, він запитав:

- Ти! Що сталося? На нас напала зграя звірів?

- Ні, старий стюард. Це ті злодії поранили мене і забрали мої первісні камені! Старий стюарде, ви повинні шукати справедливості для мене! - Фан Юань витер сльози та закричав.

- Ой... боляче!

- Той божевільний пішов?

- Чорт забирай, цей божевільний занадто сильний!

Усередині намету панував повний безлад. Аромат м'ясного рагу все ще стояв, але його вже не можна було врятувати, а казан був повністю розбитий.

Група слуг повільно приходила до тями; у них були або закривавлені носи та розпухлі обличчя, або вони вдихали холодне повітря.

- Сучий син... Якийсь новачок насмілився нас побити, це зайшло занадто далеко!

- Ми ще навіть не пішли шукати неприємностей з ним, а він вже наважився знайти неприємності з нами?!

- Я не можу стримати свій гнів! Ми не можемо це так залишити, ми повинні йому помститися!

- Як? Ви можете його побити?

- За що нам його бити? Ми просто донесемо на нього, і нехай старий стюард розбирається з ним. Цей новачок занадто тиранічний, як ми зможемо далі працювати разом?

- Правильно. Передайте мені ті 2 первісні камені, які він кинув. Це буде доказом! - раптом сказав брат Цянь.

У наметі одразу ж стало тихо. Всі знали, що це був лише привід, який використав брат Цянь.

Слуги, які не змогли викрасти первісні камені, з радістю дивилися на це, дивлячись на Худу мавпу і ще одного слугу.

Здавалося, вони щось бурмотіли, але не розмовляли; очевидно, вони не хотіли віддавати каміння.

Брат Цянь був зовсім не дурний, тому він тактовно сказав:

- Ми всі поранені, ці 2 первісних камені - не тільки докази, але й плата за лікування.

Ці слова пролунали серед слуг, які хотіли мати свою частку, тому вони говорили один за одним: