Ключик

1

"От зараза, що я йому, дівчинка за викликом?" - думав Олесь, відмикаючи двері. Шеф вже не питав, а ставив перед фактом про позапланові чергування. Як би не було противно від безвиході, але доводилось слухатись. "Як дістали усі ці ненормальні тітки..." - та ввійшовши він одразу втратив дар мови.

В хаті стояв неймовірний бедлам. "Саня!!!" - закричав Олесь. "Саня, з тобою все гаразд?!!". А коли не отримав відповіді, прожогом кинувся по всіх кімнатах перевіряти. Жодних ознак життя у домі не було, як і компа та мікрохвильовки з кухні. "Все, пограбували! Ще тільки цього бракувало!". Він побіг до сховку, де тримав свої невеликі збереження, але й їх не знайшов.

"А з Саньою що? Невже вбили?" - на душі одразу настільки похололо, що здавалось він уже не бачить навколишнього світу. "Та ні, якби убили, то навіщо тягатись з трупом? Напевне б тоді залишили. Чи ні?" - Олесь зірвався і почав з новою силою носитись по хаті, пробуючи знайти хоч якісь нестиковки чи помітити що ще пропало. Та тут враз зрозумів, що він, можливо, своїми діями зараз знищує всі докази і уже давно пора було викликати поліцію. Цими бруднючими черевиками, які навіть забув зняти через шок, він затоптав в квартирі усе.

"Гаразд, телефонуємо ментам! А там побачимо, що далі", та тільки узяв у руки телефон, як на ньому висвітився вхідний дзвінок. Номер був Санін. "Ну от, уже будуть вимагати викуп. І що робити? Я ж навіть не знаю як поводитись в подібних ситуаціях. Грошей немає, але заради такого можна й взяти кредит. Головне не забути попросити доказ, що Саня ще живий".

- Алло! - відповів Олесь ледь живим тоном.

- Привіт, Лесюнчику! Ти молоко цього разу купив чи тепер мені перти в магаз? - на тому кінці звучав аж надто задоволений собою голос. І ніяк не схожий на викраденого.

- З тобою все гаразд?

- А мало б бути ні? - Сашко дивно реагував. Напевно він ще нічого не знав.

- Малий, нас пограбували!!! - мало не псіхував уже Олесь.

- Ого! А відколи це у нас є що красти? Та й взагалі, великий, нагадаю, що у нас з тобою всього лише рік різниці, - "і як можна бути таким байдужим?"

- Пропали мікрохвильова, твій комп...,- почав перераховувати.

- Стооояти!!! Мікра здохла! Ну, зовсім трішки. От я і пішов до Ромки в сервіс її підлатати. Заодно комп захватив: хотів відяху поміняти на кращу, а монітор так взагалі давно викидати треба, може хоч спихнути кому вийде. Так що все пучком, не псіхуй, істєрічка! - Санька був суцільний позитив. В нього взагалі по життю було все просто. Які проблеми? В світі не існує ніяких проблем.