Ключик

3

    Через тиждень брат згадав Олесю всі свої відкладені через нього плани. Ніякі відмови не приймались, бо виявляється “життя таке коротке, а завтра не знати, що нас чекає”. Вечірка уже помалу приходила в рух, нові подружки Сані навіть щось пробували хазяйнувати на кухні. Тому потрібно було терміново кудись тікати, доки усі гості не зібрались, особливо деякі.  Питання тільки куди? Можливо піти прогулятися містом? Давно цього не робив.

– Ого, Лесю, а ти куди? – тільки його бракувало. Небажана зустріч все ж відбулась. На сходах стояв Вітька, обіймаючись з двома дівчатами, і щось з ними пересміюючись. – Познайомтесь, це Лесик, дуже хороший хлопець! Але я його поки що заберу!

    Колишній нагло потягнув за рукав до ніші в стіні, навіть не даючи оговтатись від такого нахабства. І одразу поліз цілуватись, як тільки переконався, що у коридорі більше нікого немає.

– Пробач дурного! – оправдовувався Вітьок. – Ти мені подобаєшся. А це лише біс попутав, я просто був тоді п’яним!

– Якого разу? – про що їм іще балакати? Все вже було достатньо обговорено.

    Та колишній й не думав здаватись. Нагло домагаючись уже пробував розстібати Лесю куртку, цілував шию, стогнав.

– Я справді дуже жалкую. Повернись. Визнаю, що був дурнем, але тепер буде усе інакше, - нашіптував той на вухо. – Я більше не зроблю таких помилок.

– Я теж! – спробував його відпихнути Олесь. Але нічого не виходило. Вітька був такої ж комплекції, але водночас з дуже наглим характером.

– Давай спробуємо знову. Мені без тебе так самотньо. Та й у тебе зараз нікого…

    І тут колишнього хтось різко відтягнув:

– Що?!!! Як це нікого?! Ти навіщо поліз на мого хлопця?! Я тебе зараз зі сходів скину, якщо не забереш свої лапи..!

    Олесь лиш встигав кліпати очима. Його “несподіваним ревнивцем” виявився сусід Юрка, колір обличчя якого від злості зараз збігався з кольором його волосся, а сам він так важко дихав, що складалось враження, що точно скине зі сходів і не тільки. Вітька до такого прояву агресії був теж не готовий, тому одразу почав вибачатись. Картина була більш ніж дивна. “Що взагалі тут відбувається? У якійсь біолабораторіїї стався викид гормону кохання?”

    В той час сусід уже хапав Леся за руку, тягнучи його до себе  і водночас погрожуючи колишньому кулаком: