Ранком я прокинувся від пекучого болю в голові, але тільки но я відкрив очі біль відійшов на задній план. Пам'ять потрохи верталась до мене і пазл складався, але розуміння ніяк не полегшувало ситуації. Я вирішив піти і вмитися, в голові божевільний бардак, стільки думок, і стільки змішаних почуттів, і нічого не зрозуміло. Але господи він переспав зі мною? Невже він просто скористався мною?! Що це було?! Навіщо? Ні, ні, ні, треба заспокоїтись, прийти в себе. Я вже не перший раз прокидаюсь в цій квартирі, звісно не після такого але все ж... Тому я пішов і заварив собі каву. Я вирішив почекати доки Влад прокинеться і тоді все з'ясувати. Кожна хвилина видавалась годиною... Час йшов дуже повільно, але я терпеливо чекав поки він прокинеться. Час від часу я заходив до кімнати перевірити чи він не встав, але кожен раз переді мною лиш повставала ця чарівна картина. Він так мило спить, його кучеряве волосся падає йому на обличчя, а сам хлопець скручений у маленький комочек наче кіт. Хто би міг подумати що такий гарячий і пристрасний хлопець як Влад Михальчук може так мило спати. Не захопитися цією картиною було неймовірно важко, але я опановував себе кожен раз як заходив в кімнату, хоч так хотілося просто лягти біля нього, не думаючи ні про що і заснути щоб весь світ зупинився і були лише ми...
Я чекав приблизно годину поки Влад прокинувся, і вийшов на кухню.
— Добрий ранок - привітався Влад, видно було що йому теж погано
— Не дуже він і добрий - відповів йому я.
Влад налив собі каву, і присів поруч. Напруга нависла в повітрі і не давала навіть дихати. Це помітив не тільки я а і Влад.
— Слухай Владе нам треба серйозно поговорити. - випалив я на одному диханні. — Що ти до мене відчуваєш? Ти знаєш про мої почуття, але сам ти не сказав нічого. І давай вирішимо що між нами. - здається я задихаюсь. Господи я справді це сказав, в це тяжко повірити.
— Так і справді, треба все з'ясувати. - Влад сказав це так спокійно. Як?! Невже це не рве йому душу? Хоча звісно він знає що він мені подобається, тож він можна сказати що захоче, а мені нікуди тікати.
— Добре, то що таки між нами? Ти скажеш мені. Бо я нічого не розумію. Ти просто покликав мене додому, переспав зі мною нічого не сказавши, а зараз абсолютно спокійно говориш "так і справді треба все з'ясувати" що я маю думати скажи? Ти знаєш що ти мені подобаєшся, але я не знаю нічого, начебто я дивлюсь крізь стіну, а ти крізь скло
Влад виглядав доволі спокійним і далі, тільки тепер він підійшов до мене дуже близько і глянув мені в очі, але я опустив голову навіть не глянувши на нього він легко посміхнувся і поклав руку мені на плече.
— Міш, я люблю тебе. Я дуже люблю, не так я друга чорт я кохаю тебе! Чуєш я кохаю тебе! Подивись на мене благаю. Я дуже довго сумнівався в цьому але зараз я впевнений, я без тебе не можу як без повітря, повір мені. Насправді я просто боявся, сам не знаю чого просто мені було страшно і все. В мене було чимало дівчат, але з тобою все інакше. Мені прикро що я змусив тебе так довго чекати цих слів, але тепер я їх кажу і сподіваюсь що ти зрозумієш мене. - Влад притягнув мене до себе і дуже міцно обійняв, як ніколи. Я відчув щирість у його голосі але мені все ще не вірилось. Я не знаю як довго ми так сиділи, але ці обійми були просто одним із кращих моментів мого життя. Мені навіть трохи соромно стало що я так напав на нього, але було так добре. Коли ми віддалилися один від одного мені я поглянув йому в очі. В його чарівні блакитні очі і мені стало так легко, біль в голові майже не турбував.
— То що тепер? Що будемо робити далі? - запитав я коли нарешті з хмар опустився на Землю
— Маю ідею - сказав Влад і кудись пішов - Чекай тут.
— Добре - відповів я коли Влад вже втік з кімнати. Але що він збирається зробити? Він поводить себе дивно, і тяжко з цим не погодитись. Тут я почув що на мій телефон прийшло повідомлення, я почув його не дивлячись на те що він був в коридорі на тумбочці тож я ліниво піднявся і пішов до телефону, а в телефоні я побачив повідомлення
"Влад: Не хочеш сходити зі мною на побачення?"
Я засміявся, але не заставив Влада довго чекати відповідь
"Так звісно" - коротко і ясно. Нічого зайвого
"Тоді пропоную піти і прогулятися вечірнім Києвом"
"Чудово. Зустрінемось сьогодні в 19.00 в парку імені Тараса Шевченка"
"Добре"
Я почув сміх з сусідньої кімнати, і сам не втримався.
Десь за годину я викликав таксі і поїхав додому, я був таким щасливим, здається ще вчора я не розумів що мені робити, в голові був бардак, а на душі туга, але сьогодні так легко, і радісно, та хоч я втомлений думка про те що все врешті решт налагоджується підіймає настрій.
Я приїхав додому, трохи відпочив, зібрався і пішов в парк, на місце де ми завжди зустрічаємось.
